До особистих займенників належать такі - "я", "ти", "ми", "ви", "він", "вона", "вони" і "воно", які в промові і в реченні вказують на певну особу або предмет. Подібні слова мають свої морфологічні та синтаксичні особливості.
Інструкція
1. Займенники "я" і "ми" вказують на розмовника або на групу осіб, до складу якої може входити той, хто говорить. "Ти" і "ви", в свою чергу, сигналізують про певного співрозмовника, до якого звертаються, або про групу, частиною якої є цей співрозмовник. "Він", "вона" і "воно" вказує на певну особу, яка не бере участі в промові безпосередньо, але про яку може йти мова. Займенник "вони", своєю чергою, позначає групу осіб, які не беруть участі в промові, але згадуваних.
2. Особисті займенники не мають морфологічної категорії роду і позбавлені так званих формальних родових показників, але вони можуть набувати значення потрібного роду, залежно від контексту. Приклади: "він мені взагалі ніколи подзвонив" і "вона нарешті подзвонила". Уявлення про те, що займенник "він" поділяється по пологах на "вона" і "він", зараз вважається застарілим.
3. Характерною особливістю схиляння саме особистих займенників є так званий суплетивізм їхніх основ. Приклади: "я, мене, мені, мене, мною або мною, про мене", "ти, тебе, тобі, тобою або тобою, про тебе", "ми, нас, нам, нами, про нас", "ви, вас, вас, вас, вами, про вас", "він, його, йому, його, їм, про нього", "вона, її, їй, їй, їй, їй, про неї Таким чином, особисті займенники, на відміну від відсутності роду, все ж володіють категорією особи.
4. Тепер про синтаксичні особливості. Найчастіше особисті займенники виступають у пропозиції в ролі належного або доповнення. Приклад: "Ти її не буди так рано, нехай вона більше поспить". Але можливо крім прямого значення вживання і в переносному значенні. Так "ми" може фігурувати в значенні "я", але зазвичай як авторське - "ми порадилися і внесли кілька пропозицій про можливі правки в цій публікації" (в науковій і публіцистичній промові); у значенні "ти" і "ви", як вираз співчуття - "ну і як ми сьогодні себе почуваємо?". "Ми" як вельможне або імператорське "я" при вираженні додаткової важливості - "ми, Миколай I, наказуємо справжнім указом". "Ти" досить часто також замінюється на "ви" при підвищеній повазі до співрозмовника - "бабуся, як ви себе почуваєте?". "Він" або "вона" в реченні означає "ти", як вираз деякої зневаги - "я тебе абсолютно не розумію: я одне кажу, а вона говорить інше ".