Слово "новела" може здаватися незнайомим тому, хто не спокушений у літературних справах. Багато людей звикли називати цей жанр оповіданням. Однак у новели є свої особливості, властиві тільки їй.
Жанрові особливості новели
Новела - це прозовий оповідний жанр у літературі. Він характеризується короткістю, нейтральним стилем викладу і відсутністю психологізму. При цьому новели мають гострий сюжет і несподівану розв 'язку. Часто про них говорять, маючи на увазі .синонімоповідання
Про новелу стало відомо ще в давні часи, коли вона мала тісний зв 'язок з міфами і ритуальною магією. Вже тоді основна увага в подібних творах зверталася на діяльність людського буття, а не на споглядальну.
Сюжет, в якому є місце раптовим змінам ситуацій, ріднить новелу з іншими малими епічними жанрами (казка, байка). Відмінність новели від них полягає в тому, що вона позбавлена чарівних явищ і алегорії, а її сюжет буває різним: трагічним, комічним, сентиментальним.
Історія розвитку
Як відокремлений жанр новела виділилася в епоху Відродження. Найяскравіший приклад тієї епохи - "Декамерон", написаний Джованні Бокакесто. Поширившись по Європі, новела знайшла свої відмінні риси. По-перше, це гострий і драматичний сюжет, що включає в себе незвичайні події і повороти подій. По-друге, сувора композиційна структура, без зайвої описовості. По-третє, в новелі завжди приділяється увага одній події, зазвичай екстраординарній, а іноді парадоксальній і надприродній. Свій відбиток на даному жанрі накладала кожна літературна епоха. Наприклад, за часів романтизму новела відрізнялася містикою, сюжет будувався навколо дивовижної події, що перетворювала повсякденне життя героїв. Прикладами можуть служити твори Е.П., П.Меріме, Е.Т.А. Гофмана, раннього Н.В. Гоголя.В епоху реалізму новела часто витіснялася іншим коротким оповіданням, наприклад, оповіданням. Однак як жанр вона існувати не переставала. Письменники, які жили на рубежі XIX-XX століть, зазвичай присвячували новели таємничої ролі долі в житті людини, її непередбачуваності. Новели в ці роки створювали Г.де Мопассан, О.Генрі, А.П. Чехов, І.А. Бунін та інші. Зарубіжні новелісти часто грали з формою і композицією творів, робили їх ірраціональними, вводили гротескних персонажів. Радянські ж автори (І.Бабель, М.Зощенко, В.Каверін) ввели в новелу нові теми, пов 'язані, зокрема, з післяреволюційною дійсністю. В даний час популярність новели практично зійшла нанівець. Жанр майже повністю витіснений оповіданням.