Особливості застосування лінійної структури керування
Лінійна структура управління полягає в передачі керуючого впливу на об 'єкт за допомогою однієї домінантної особи-керівника, яка отримує офіційну реальну інформацію безпосередньо від своїх підлеглих, на підставі якої ним приймаються відповідні рішення з питань, що належать до керованої ним частини об' єктів.
Необхідно відзначити і той факт, що такий фахівець несе відповідальність за свою роботу перед вищестоящим керівництвом. Це найпростіша бюрократична структура, яка застосовується в управлінні організацією. Найпростіший її варіант - керівник підприємства і кілька підлеглих. А ось вже на підприємствах покрупніша організація управління полягає в забезпеченні функціонування трьох-чотирьох рівнів ієрархії. Лінійна структура управління використовується в основному у дрібних суб 'єктів господарювання з простим виробництвом. Також дану організаційну структуру можуть використовувати підприємства, у яких відсутні розгалужені кооперовані зв 'язки зі споживачами та постачальниками, а також проектними та науковими організаціями. Сучасна лінійна структура організації може бути досить успішно застосована в системі управління ділянками виробництва або окремими некрупними цехами. Також може йтися і про фірми, що використовують нескладні та однорідні технології.
Переваги і недоліки
Лінійна структура управління як будь-яка організаційна категорія володіє певними перевагами, серед яких на першому місці знаходиться саме простота застосування. При такій організації всі повноваження та обов 'язки мають чіткий розподіл. Саме застосування даної структури дозволяє створювати всі умови для підвищення оперативності прийняття рішення, а також для організації дисциплінованості в колективі. Однак лінійна структура управління володіє і деякими недоліками. Найбільш істотними з них є негнучкість, жорсткість, непристосованість до зростання і розвитку суб 'єкта господарювання в подальшому. Лінійна структура управління підприємством орієнтується на значний обсяг інформації, яка може бути передана від одного управлінського рівня до іншого.
Також необхідно відзначити істотне обмеження прояву будь-якої ініціативи з боку співробітників нижчих рівнів. У даному випадку пред 'являються підвищені вимоги не тільки до кваліфікації керівного складу, а й до їх компетенції у всіх виробничих питаннях.
Перехід до функціональної структури керування
Зростання виробничих масштабів може супроводжуватися пильною увагою до поділу праці, диференціації функціональної діяльності системи виробництва. При цьому зростання обсягів робіт, що здійснюються у сфері управління, супроводжується поглибленим функціональним поділом управлінської праці. Необхідно відзначити і відокремлення в спеціалізації управлінських підрозділів. У такому випадку може бути досить успішно використаний вже такий тип структури, як функціональний.