Те, що жіноча дружба існувала здавна - факт. І швидше не через особисті уподобання жінок, а тому, що так складалося. Це тепер у жінки більше прав і можливостей - вона, так само, може вибирати, з ким дружити: з чоловіком або жінкою. А ось раніше - чоловіки на війну або на роботу, а жінки залишалися в компанії своїх дітей, сусідок і свекрухи. Таким чином, можна припустити, що жіноча дружба, втім, як і чоловіча, обумовлена історично.
Чому дівчата дружать з дівчатками
Розгляньмо детальніше феномен жіночої дружби. Думаю, варто почати з досить умовного поділу на чоловічу і жіночу дружбу.
Таке розмежування проводиться (досить неправомірно), за статевою ознакою. Ще в дитинстві батьки відправляли нас у двір на прогулянку зі словами: «Іди з хлопцями побігай!». А передбачалося під цим що? Хлопчики - до хлопчиків у футбол грати, а дівчатка - до дівчаток у ляльки, чи що. І пояснювати нічого не потрібно: хлопчики - в синьому, дівчатка - в рожевому і з бантиками. Так, що просто йди до своїх і все. Так роблять всі сусідські діти. Будь як всі.
Виходить, що дружити з дівчатками нас навчили ще в дитинстві. А, отже, жіноча дружба - це ще й соціально обумовлений феномен.
А оскільки з жінками ми дружимо з раннього віку, то й ладнати нам з ними легше. Жінки здаються більш передбачуваними, більш зрозумілими. І це лише тому, що знаємо і пізнаємо ми їх довше. У стосунках з жінками немає сорому, яка може виникнути при спробі налагодити дружні стосунки з представником протилежної статі. А це трепетне почуття виникає, швидше тому, що досвіду спілкування з чоловіками у нас набагато менше, ніж з жінками (за винятком випадків, коли батько поодинці виховує дочку, або дівчинка росте в колі братів), або ж через особистісні особливості жінки, обумовлені середовищем виховання.
Ми розмовляємо різними мовами
Істотна відмінність у способі спілкування між чоловіками і жінками полягає в тому, що жінки спілкуються мовою почуттів, а чоловіки - мовою інформації.
Якщо поспостерігати за чоловічою компанією зсередини, то не складно помітити, що розмова проходить досить сухо і безоцінково. Сухі факти, жарти тощо. Складається враження, що жарти замінюють роль емоцій і служать для того, щоб якось скрасити потік інформації. Думаю, такий спосіб обміну мовними повідомленнями склався історично.
У жінок же все йде інакше. Ми спілкуємося не за допомогою інформації, а за допомогою вражень, які виникли на основі отриманої інформації. Жіноча розмова частіше будується на основі оцінок, емоційного ставлення і здогадок, заснований на своїх же емоціях.
Навіщо жінкам емоції? Як не підступно, але це обумовлено
біологією. Адже жінкам виховувати дітей, а значить, і говорити їхньою мовою.
Спілкуючись з жінками, ми стаємо цікавішими і загадковішими для протилежної статі. Це легко продемонструвати цікавістю, яку живлять чоловіки до того, що відбувається на дівичниках.
Джерело жіночих радощів і проблем
Складається так, що в емоційних переживаннях жінку зрозуміти може не кожен чоловік, але практично кожна жінка.
Емоції надзвичайно збагачують жіноче спілкування, роблячи його душевним і теплим, чого так часто не вистачає чоловікам. Але, в той же час, емоції - джерело проблем у спілкуванні жінок. На основі емоційного ставлення ми робимо припущення, які вважаємо реально існуючими тоді, коли це всього лише наша здогадка. Наприклад, коли дівчина дзвонить своїй подрузі, а та зайнята і обіцяє їй передзвонити, але забуває про це. У такому випадку дівчина може на основі своєї образи побудувати припущення, що її подрузі байдужа їхня багаторічна дружба.
В даному аспекті чоловіча модель розуміння зручніша, так як не створює подібних емоційних умовностей-вигадок.
Часто жінки намагаються знайти таку подругу, якій можна було б «поплакатися». З одного боку приємно, коли твої емоції і переживання поділяють, розуміють і приймають. Ти відчуваєш себе потрібною і не кинутою. Але, з іншого боку, якщо є така подруга, яка весь час плачеться, то яка жінка це зможе довго терпіти? До того ж, якщо подруга знає занадто багато зайвого - то це і є перший ворог. Тут вже головне завдання не дружити, а не втратити або не образити подругу, щоб не постраждати самій.
Перевантажувати подругу своїми особистими проблемами, не варто, у неї ж теж є проблеми, якими вона, можливо, не хоче засмучувати вас. Суто особисте (таке як сварки з батьками, зрада, розлучення тощо), як мені здається, краще залишити для бесіди з психотерапевтом, який не тільки підтримку зможе висловити, а й зрозуміти де корінь ситуації, яка склалася.
У дружбі все має бути врівноважено. Давати не менше, ніж отримуєш від подруги. А якщо це зробити неможливо, то найімовірніше відбудеться розрив. Наприклад, коли одна весь час скаржиться, або хвалиться, а інша - перетравлює мовчки, то такий тандем довго не протягне і розпадається або сам по собі, або зі скандалом з якоїсь незначної причини.
Таким чином, існування жіночої дружби - це феномен, який зазнав безліч значних змін у процесі виходу жінки з ролі тільки берегині домашнього вогнища (тому що жінці було наказано займатися дітьми і господарством), в роль самостійної берегині вогнища (що має право вибирати). А, отже, модель жіночої дружби вимагає інтеграції деяких аспектів чоловічого спілкування. Наприклад, скільки різних «я» (я - чуттєва, я - цілеспрямована, я - мати і т. д.), стільки може бути і подруг. Важливо, щоб у подруги ця якість була яскраво виражена. І з кожною було б, про що поговорити.