Невпевненість в собі стає проблемою, коли вона змушує людину відмовлятися від планів і реалізації власних ідей, перешкоджає новим знайомствам і ускладнює вже існуючу комунікацію.
Зазвичай люди, які страждають від невпевненості в собі, схильні до нав'язливих думок і постійних сумнівів. З іншого боку, невпевненість у собі робить людину більш обережною, допомагає реалістично оцінити майбутні труднощі, знайти і більш ретельно обміркувати шляхи їх подолання.
Складніше справа йде в тих випадках, коли невпевненість в собі ніби заперечується, прикривається показною бравадою, зайвою сміливістю, що призводить до необдуманих вчинків і сумних наслідків. Така форма поведінки є захистом від болісних переживань невпевненості в собі, відчуттів власної слабкості і вразливості.
Така захисна поведінка називається патологічним нарцисизмом. У цьому випадку болісні переживання невпевненості в собі можуть перетворюватися на ризиковані імпульсивні вчинки (відреагування) або ховатися під покровом показного самолюбування, постійної потреби в оцінці інших людей, позитивної або негативної реакції. Найболючіша для такого типу людей - це байдужість і байдужість, яка може призвести до появи таких симптомів, як панічні атаки або фобії.
Причини невпевненості: що стоїть за невпевненістю в собі?
Розгляньмо, як формується невпевненість у собі. Само собою, коріння невпевненості в собі формується в ранньому дитинстві разом з формуванням самооцінки.
Як правило, основними причинами формування невпевненості є відсутність емоційного прийняття та емоційної підтримки (схвалення) в дитинстві. Це призводить до дефіциту захищаючих і підтримуючих об'єктів у психіці людини. Як відомо, для психічного та психологічного здоров'я особистості необхідний позитивний (захищаючий і підтримуючий) образ батьківських фігур (мами і тата).
Також важливим фактором у формуванні невпевненості в собі є неприйняття агресії дитини батьками. У цьому випадку психіка вважає, що агресивний (сильний і впевнений) він не потрібен батькам і, підлаштовуючись під їхні несвідомі очікування, він стає більш пасивним і невпевненим у собі.
Під час психоаналітичної психотерапії клієнтів, які страждають від невпевненості, ми можемо спостерігати неприйняття себе, збентеження, сором'язливість і несвідоме відчуття власної винятковості як компенсацію за болісні переживання.
Чим може допомогти груповий психоаналіз та індивідуальна психоаналітична психотерапія при невпевненості в собі?
Основним завданням психоаналітичної психотерапії - як групової, так і індивідуальної - є відновлення позитивного образу батьківських фігур.
У процесі роботи з психоаналітичним психологом і в групі, і індивідуально, у клієнта формується простір, в який він може приносити всі свої болючі переживання. У цьому просторі піднімаються і отримують можливість бути переробленими (перепрожитими, переосмисленими, переоціненими) болючі переживання дитинства, які несвідомо визначають наші моделі поведінки в сьогоденні.
З часом цей простір проникає всередину клієнта і стає його внутрішнім простором, в якому достатньо ресурсів і захищаючих об'єктів для вирішення внутрішніх проблем.
Психоаналіз і психоаналітична психотерапія не вирішує проблеми, вона лише створює той простір, ті умови,
в яких людина може самостійно вирішити свої проблеми.