Як побудувати ізокванту

Як побудувати ізокванту

Ізокванта передбачає під собою криву, що демонструє варіанти різних комбінацій факторів виробництва, що використовуються для випуску певної кількості продуктів. Як правило, ізокванти називають лініями рівного випуску продукції або кривими рівних товарів.

Інструкція

1. Почніть з побудови звичайного графіка. Ізокванта повинна відображати всі комбінації двох основних факторів виробничої діяльності (капіталу і праці), при яких випуск продукції залишається незмінним. Проставте поруч з ізоквантою відповідний їй випуск товарів. Таким чином, випуск q1 може бути досягнутий при використанні праці L1 і капіталу K1 або з використанням праці L2 і капіталу K2. При цьому можлива й інша відповідність обсягів капіталу і праці, мінімально необхідні для досягнення подібного випуску.

2. Врахуйте, що всі комбінації ресурсів, які відповідають даній ізокванті, відображають технологічно ефективні способи виробничої діяльності. Методика виробництва А (наприклад) є технічно ефективнішою порівняно зі способом В, у тому випадку, якщо він вимагає застосування хоча б одного якогось конкретного ресурсу в меншому обсязі, а всіх інших в однаковій кількості порівняно з методом В. Тому спосіб В буде технічно неефективним порівняно з А. У свою чергу, технічно неефективні способи виробничої діяльності не використовуються раціональними бізнесменами і не мають відношення до виробничої функції.

3. Позначте на отриманому графіку відрізок, виділений пунктиром, який відображатиме всі технічно неефективні методи виробництва. Зокрема, порівняно зі способом А метод В для забезпечення якогось однакового випуску продукції (q1), потребуватиме такої ж кількості капітальних вкладень, але найбільшої кількості праці. Відповідно тому спосіб В не буде раціональним, і найкраще не брати його до уваги.

4. Визначте на основі побудованої ізокванти граничну норму значення технічної заміни. У свою чергу, величина граничної норми технічної заміни фактором X фактора Y (MR^ yx) - кількість фактора Y (наприклад, капіталу), від якого можливо відмовитися при збільшенні значення фактора X (наприклад, праці) на 1 одиницю, щоб випуск товару не змінився.