Згідно зі статистикою, серед усіх проктологічних патологій, парапроктит займає 4 місця за рівнем поширеності. Найчастіше захворювання діагностується у чоловіків.
Парапроктит (код за МКБ-10 - K61) відноситься до гострого або хронічного запального процесу, що протікає в жировій тканині, що оточує пряму кишку. Найчастіше патологія супроводжується протіканням геморою і виникає при проникненні хвороботворних мікроорганізмів через уражені шкірні покриви анальної області. При прояві ознак захворювання, обов 'язково потрібно звернутися до лікаря для проведення діагностики та подальшого лікування.
Класифікація
Згідно з класифікацією, парапроктит підрозділюється на кілька видів за формою протікання, причини виникнення, а також локалізації ураження. Залежно від перебігу хвороби, вона може бути гострою або хронічною. Незалежно від класифікації гострого парапроктиту, він являє собою запалення гнійного характеру, яке утворилося у пацієнта в перший раз. У свою чергу лікарі виділяють кілька різних форм цієї хвороби. Згідно з класифікацією парапроктиту з локалізації, лікарі виділяють такі види, як:
- ректоректальна;
- підслизиста;
- підшкірна;
- ішиоректальна;
- некротична;
- пельвіоректальна.
Всі ці форми мають свої певні прояви, що обов 'язково потрібно враховувати при постановці діагнозу. Для підшкірного парапроктиту, фото якого демонструє особливість протікання патології, характерна наявність гнійного запалення підшкірної клітковини періанальної області, яке при проведенні своєчасного лікування відрізняється сприятливим прогнозом.
При ішиоректальному парапроктиті протікає гнійно-запальний процес у прямокішковій ямці. Підслизова форма характеризується тим, що запалення протікає в підслизовому шарі ректального каналу. При пельвіоректальному типі хвороби область гнійного ураження локалізується всередині малого тазу.
Гостра некротична форма вважається однією з найважчих, оскільки провокує значне некротичне ураження тканин і відрізняється блискавичним протіканням. Згідно з класифікацією парапроктиту з етіології виділяють такі види як:
- специфічні;
- неспецифічні;
- анаеробні;
- травматичні.
Хронічний тип патології характеризується тим, що запалення зачіпає практично весь параректальний простір і навколишні тканини. Хвороба характеризується тривалим протіканням з періодами загострення і ремісії, в результаті чого формуються свищі. Хронічна форма завжди розвивається на тлі протікання гострого ураження при неправильному або неповноцінному лікуванні.
У результаті цього утворюються свищі, які дуже довго не заживають і об 'єднують порожнину параректального абсцесу з іншими органами або відкриваються назовні. Згідно з класифікацією хронічного парапроктиту виділяють повні і неповні види, а також внутрішні або зовнішні свищі. Крім цього, вони можуть різнитися по локалізації. Крім цього, існують різні види парапроктиту, які підрозділюються по тому, як саме розташовані у ставленні до сфінктеру. Саме тому, виділяють такі свищі, як:
- екстрасфінктерний;
- інтрасфінктерний;
- транссфінктерний.
На думку лікарів, найчастіша причина виникнення хронічної форми хвороби - неправильне лікування і пізнє звернення до лікаря. Саме тому, за наявності симптомів хвороби потрібно відразу ж звернутися до лікаря для проведення лікування.
Причини виникнення
Основною причиною виникнення захворювання є хвороботворні мікроорганізми, які проникають з прямої кишки. Будь-які побутові травми, ранки, а також операція на слизовій можуть спровокувати виникнення інфекції. Крім цього, проникати бактерії можуть через синусит, карієс. З струмом лімфи і крові збудники з області запалення розносяться на інші тканини та органи.
Ще одним способом проникнення бактерій може бути закупорювання протока анальної залози. Незалежно від виду парапроктиту, утворення хвороби сприяють такі фактори як неправильне харчування, наявність запальних процесів, а також малорухливий спосіб життя. Серед додаткових провокуючих факторів потрібно виділити такі, як:
- діабет;
- ослаблений імунітет;
- анальний статевий акт;
- атеросклероз судин;
- тріщини в області анального проходу.
В особливо важких випадках запалення охоплює відразу кілька областей, розташованих біля кишечника.
Основна симптоматика
Гостра форма хвороби характеризується раптовим початком та інтенсивністю прояву. Зовнішні симптоми парапроктиту (фото з цієї теми представлені в статті) багато в чому залежить від локалізації патології, області ураження, особливості збудника, а також здатності організму до опірності. Деякі загальні клінічні прояви спостерігаються у всіх видів цього захворювання. До них ставляться такі, як:
- симптоми отруєння;
- гіперемія та лихоманковий стан;
- проблеми з дефекацією;
- хворобливість в області анального отвору.
Кожна з форм ураження характеризується певними ознаками. При підшкірному парапроктиті симптоми, фото якого дозволяє визначити особливість запалення, виражаються у вигляді сильного почервоніння шкірних покривів, ущільнення тканин, набряклості, болів при пальпації, а також нездатністю нормально сидіти. Область ураження відразу ж змінюється, що змушує пацієнта відразу ж звернутися до лікаря.
Симптоми підвздошно-прямокишкової форми також неспецифічні і тільки через тиждень протікання хвороби можна помітити такі ознаки як:
- набряклість;
- почервоніння шкіри;
- асиметрія сідниць.
Хронічний парапроктит (фото ми не можемо надати з естетичних міркувань) характеризується утворенням свища. Він являє собою своєрідну освіту з каналом, що виходить назовні. Через гнійник, розташований біля заднього проходу виділяється гнійний вміст. При ускладненому протіканні патології утворюються додаткові освіти.
Захворювання у дітей і вагітних
У дітей також періодично діагностують парапроктит, однак, не завжди є можливість своєчасно розпізнати протікання патології. Варто відзначити, що це захворювання виникає в основному з причини мікротравм, застою калових мас, а також закупорки в 'язким секретом. Оскільки класифікація парапроктиту досить велика, то обов 'язково потрібно провести діагностику, щоб виключити наявність абсцесу проміжності.
Серед основних ознак потрібно виділити занепокоєння і безпричинний плач, підвищення температури, наявність ущільнення і почервоніння біля анального проходу. У разі утворення свища можлива наявність гнійних виділень.
У деяких випадках можливо утворення парапроктиту у вагітних жінок, що може дуже погано позначитися на стані плоду, особливо в разі наявності гнійної освіти в першому триместрі вагітності. При появі найперших ознак, потрібно звернутися до лікаря, який визначить тактику ведення вагітності та лікування.
Проведення діагностики
Обов 'язково потрібно розуміти, яка саме існує класифікація, клініка, діагностика та лікування парапроктиту, щоб можна було запобігти розвитку небезпечних ускладнень. Діагностика хвороби передбачає під собою:
- збір скарг;
- огляд ректальної області та проміжності;
- пальпація області абсцесу;
- обстеження заднього проходу;
- лабораторне дослідження;
- зондування свища;
- томографія;
- фістулографія;
- ультразвукове дослідження.
Досвідченому фахівцеві для точної постановки правильного діагнозу достатньо буде збору анамнезу і наявних скарг. Однак у складних випадках потрібно проведення додаткових методик діагностики. Часто доводиться диференціювати парапроктит від інших хвороб, так як на початку протікання, він не має ніяких характерних ознак.
Особливості лікування
Незалежно від класифікації парапроктиту, лікування в основному передбачає під собою проведення операції. Для цього лікар здійснює розтин гнійної освіти, її дренування і видалення. Тільки це дозволить домогтися повного лікування.
Хронічна форма переважно лікується консервативним шляхом, якщо є загострення запального процесу. Це проводиться для того, щоб усунути абсцес. Пацієнту також призначаються антибіотики і проведення фізіотерапії. Повне відновлення відбувається приблизно через 5 тижнів за умови суворого дотримання всіх рекомендацій лікаря.
Медикаментозне лікування
Обов 'язковим етапом проведення лікування парапроктиту є застосування антибіотиків. Вони можуть використовуватися системно і локально. При гострому протіканні хвороби може призначатися антибактеріальне лікування після парапроктиту, оскільки це дозволить запобігти розвитку ускладнень після хірургічного втручання. При хронічному протіканні хвороби антибіотики можуть бути призначені в ході проведення передопераційної підготовки і в післяопераційний період.
Серед основних препаратів, які застосовуються для проведення лікування, можна виділити "Гентаміцин", "Цефотаксим", "Метронідазол". Варто зазначити, що системні антибактеріальні препарати застосовуються для лікування не всіх пацієнтів. Подібні засоби можуть застосовуватися також як присипки, мазей і кремів. Місцеве застосування антибактеріальних засобів допомагає прискорити процес загоєння та запобігти виникненню інфекційних ускладнень. Найчастіше призначають такі препарати як "Левомеколь" або "Лівосін". Ці препарати наносять прямо на рану, попередньо оброблену антисептиком 2 рази на день. Зверху потрібно прикрити рану марлевою пов 'язкою.
Хірургічне лікування
При проведенні лікування парапроктиту, операція вважається основним методом. В ході проведення хірургічного втручання під перидуральною анестезією або загальним наркозом, доктор проводить розтин гнійника, здійснює подальше дренування цієї області, а потім виявлення свищевого ходу і ураженої крипти, а також їх усунення.
Операція проводиться в спеціалізованому медичному закладі, і ця процедура вимагає від хірурга високої кваліфікації, великого досвіду і хорошого знання анатомії.
Фізіотерапія
Фізіотерапевтичні методики широко застосовуються при гострій формі хвороби в післяопераційному періоді, а також при хронічному протіканні хвороби. Фізіотерапевтичні методики можуть застосовуватися при підготовці до хірургічного втручання для зменшення запального процесу, знищення хвороботворних мікроорганізмів. Найбільш результативними методиками фізіотерапії є такі, як:
- ультрафіолетове опромінення в області ураження;
- електрофорез;
- магнітотерапія;
- електрофорез;
- опромінення інфрачервоними променями.
При проведенні фізіотерапевтичного лікування парапроктиту, відгуки пацієнтів дуже хороші, оскільки подібні методики допомагають дуже швидко усунути наявні порушення.
Народні кошти
Можна проводити лікування парапроктиту в домашніх умовах за допомогою народних коштів. Однак варто пам 'ятати, що попередньо потрібно проведення операції, оскільки це хірургічна патологія. Народні засоби можна застосовувати як доповнення основного лікування. Крім цього, обов 'язково потрібно попередньо проконсультуватися з лікуючим лікарем.
Купувати запалення можна за допомогою таких коштів, як:
- сік або настій з ягід червоної горобини;
- настій тисячолістника, шавлія і ромашки;
- трав 'яні чаї;
- настоянка календули;
- ванночки з морською сіллю.
Сік або настій з червоної горобини потрібно приймати щодня по 3 рази на день до споживання їжі. Червона горобина має виражені протизапальні якості, а також відрізняється проносною, протимікробною і протизапальною дією.
На зовнішній вихід свища можна наносити настоянку календули для знезараження. Хороший ефект надають також ванночки з муміє. Для їх приготування потрібно розчинити таблетки муміє в гарячій воді, а коли розчин до кімнатної температури, перелити в широкий таз і сісти в нього. Крім цього, можна використовувати для проведення лікування ректальні суппозиторії, виготовлені з сирої картоплі. З овоча потрібно вирізати циліндр товщиною з мізинець, змастити вазеліном і ввести на ніч в задній прохід. Цей засіб допомагає зменшити болючі відчуття і запалення.
Дотримання дієти
Спеціальної дієти для хворих, які страждають на парапроктит, не існує. При протіканні хвороби фахівці рекомендують дотримуватися дробового харчування. Їсти потрібно невеликими порціями по 4-5 разів на день. У раціоні харчування обов 'язково повинні бути присутні супи. Вечеря повинна бути легкою і обов 'язково складатися з будь-яких кисломолочних продуктів або свіжих овочів.
Зі звичного раціону потрібно виключити жирні сорти риби, птиці і м 'яса, а також гострі і смажені страви, а також обмежити споживання спиртного, білого хліба, а також здоби. Готувати страви потрібно із застосуванням щадної термічної обробки. Також важливо підтримувати повноцінний водний баланс в організмі, тобто, споживати не менше 1,5 л води на добу.
Відновлювальний період
Після проведення операції з видалення парапроктиту, хворі повинні дотримуватися режиму. Протягом 3 днів потрібно споживати багато рідини, після чого призначається дотримання суворої дієти. Зі звичного раціону обов 'язково потрібно виключити жирне, смажене, солоне, кисле.
Дуже велике значення має післяопераційний період, який триває протягом не менше 3 тижнів. Протягом усього цього часу обов 'язково потрібно здійснювати ретельний контроль за областю проміжності та післяопераційної рани. Обов 'язково призначаються антибактеріальні засоби для системного застосування. Також показано проведення перев 'язки рани із застосуванням антисептичних розчинів, мазей. Допомагають у лікуванні також засіб для поліпшення загоєння.
Можливі ускладнення
Гострий парапроктит може бути дуже небезпечний своїми ускладненнями, серед яких потрібно виділити такі, як:
- розплавлення уретри, вологи та інших органів гнієм;
- некротичне ураження стінок прямої кишки;
- витікання кала в параректальну клітковину;
- гнійне запалення черевики;
- утворення забрюшинного абсцесу.
Всі ці ускладнення можуть призвести до того, що хвороба може перейти в сепсис, коли хвороботворні мікроорганізми проникають у кров 'яне русло і можуть навіть призвести до смерті хворого. Крім цього, існує ряд патологічних станів, які утворюються на тлі протікання хронічної форми парапроктиту, зокрема, такі як:
- утворення рубцевої тканини;
- деформація ректального каналу;
- витікання кала із заднього проходу;
- слабкість анального сфінктера;
- стріктура прямої кишки.
Хронічні свищі зсередини покриті епітелієм, клітини якого при тривалому протіканні патологічного процеси можуть переродитися в злоякісну форму. Ризик виникнення раку є ще однією вагомою причиною того, щоб при виникненні перших ознак захворювання відразу звернутися за медичною допомогою.
Проведення профілактики і прогноз
Лікарі виділяють первинну і вторинну профілактики хвороби. Первинна передбачає під собою зміцнення імунної системи, насичення організму вітамінами, дотримання правил харчування. Крім цього, дуже важливо вести активний спосіб життя, нормалізувати вагу і своєчасно проводити лікування хвороб, які можуть спровокувати розвиток парапроктиту.
Вторинна профілактика передбачає під собою комплекс заходів, які допоможуть запобігти рецидиву хвороби після проведення операції. Для цього показано:
- запобігання запорам і швидке їх усунення;
- контроль ваги;
- дотримання дієти;
- дотримання особистої гігієни;
- лікування осередків хронічної інфекції.
Своєчасне звернення до лікаря і суворе виконання всіх його приписів є єдиною профілактикою виникнення хронічної форми хвороби.
При своєчасному зверненні до лікаря, прогноз після лікування парапроктиту досить сприятливий. Однак, хворим, які занадто пізно звернулися до лікаря або займалися самолікуванням, загрожує не тільки перехід хвороби в хронічну форму, але також і спровокувати смерть хворого. Хронічна форма хвороби за відсутності своєчасного лікування може призвести до утворення свищів, а також перейти в злоякісну стадію.