Щитоподібна залоза розташовується на шиї, а саме попереду трахеї. Складається заліза з двох часток - лівої і правої, посередині між ними - перешийок. Щитовидка бере участь у синтезі таких гормонів, як тироксин і трийодтиронин, рівень секреції яких регулюється тиреотропним гормоном гіпофізу. Якщо цей рівень тиреоїдних гормонів підвищується або знижується, то починають відбуватися патологічні зміни, які зачіпають так чи інакше всі органи і системи організму. Хвороби щитоподібної залози, а їх сьогодні налічується більше десятка, вивчає наука тиреоідологія. Основними захворюваннями є: базедова хвороба, мікседема, рак, тіреоїдит, аденома щитовидки та ін.
Ось уже не одне десятиліття питання про те, які існують етіологічні фактори розвитку того чи іншого захворювання щитовидки, хвилює і вчених, і пацієнтів у всьому світі. Однак наразі однозначно відповісти досі не вдалося. Відомо, що спадковий фактор відіграє досить важливу роль у процесі розвитку хвороби щитовидної залози - під впливом певних внутрішніх і зовнішніх впливів він здатний активізуватися. Також чимале значення в порушення функціонування щитовидки вносять йододефіцит, стресові ситуації, інфекційні агенти, сонячні інсоляції та ін.
Ознаки хвороби щитоподібної залози
Варто зазначити, що і течія, і клінічна картина, і симптоми, і методи діагностики, і лікування хвороб щитовидної залози досить специфічні. Розберемося, які існують ознаки захворювань.
1. При прискоренні обмінних процесів в організмі та підвищеному виробленні гормонів має місце: учнівське бієння серця, тремор, слабкість, дратівливість, плаксивість, різке зниження ваги.
2. Навпаки, при дефіциті тиреоїдних гормонів, так званому гіпотиреозі, уповільнюються метаболічні процеси, які провокують появу таких ознак хвороби щитоподібної залози, як слабкість, сухість шкірних покривів, швидка стомлюваність, набряки в різних частинах тіла, збільшення ваги, брадикардія, випадання волосся, гіп Гіпотиреоз може стати причиною вельми неприємних речей, а саме - розвитку безпліддя у жінок або різних вад (найчастіше - з боку ЦНС) у плоду в утробі хворої матері.
3. Як правило, якщо є патологія щитовидки, то відзначається зменшення або, навпаки, збільшення її розмірів, поява пухлин або вузлів, зміна щільності. Правда, в деяких випадках це може бути клінічною картиною не саме хвороби щитоподібної залози, а, наприклад, таких фізіологічних процесів, як статеве дозрівання, стан вагітності.
4. Якщо щитовидка значно збільшена, то поблизу розташовані тканини і органи (судини, стравохід, трахея, шийні нерви) здавлюються, а у хворого розвивається так званий компресійний синдром, тобто відчуття присутності в шиї стороннього тіла і пов 'язані з ним задишка, охриплість голосу, утруднення при ковтанні.
5. В окремих випадках спостерігаються в області щитовидки болю, які являють собою дуже неприємні ознаки - крововилив у вузол щитовидки або запальні процеси в її тканині.
6. Широко поширені аутоімунні захворювання щитоподібної залози: токсичний дифузний зоб і аутоімунний тиреоїдит, при яких в крові хворого утворюються лейкоцити і особливі білки - антитіла, що спільно сприяють пошкодженню тканини щитовидки або стимуляції її функції. Найчастіше ознаки аутоімунних захворювань щитовидки - це брадикардія, зміна голосового тембру, погіршення пам 'яті, поступове збільшення ваги, задишка при фізичних навантаженнях, огрубання рис обличчя, нечітка мова, а також порушення менструального циклу і безпліддя у жінок.