Якщо різниця у віці дітей від року до 2-х років, то, в цьому випадку, відбувається велике навантаження на здоров'я мами, так як вона виношує і народжує малюків практично одного за іншим. Після народження другої дитини організм мами подвійно ослаблений і потребує достатньої кількості сну і відпочинку. Тому, коли дітки є погодками, виховне навантаження на тата теж буде досить велике, особливо в перші три роки, коли малюки ще несамостійні і потребують постійної турботи і уваги. Ростити двох малюків, скінчено, складно. Приготуйтеся до того, що на вас чекають подвійні матеріальні витрати.
Зате дітки-погодки часто стають кращими друзями з самого раннього віку. Вони зазвичай відвідують один і той же дитсадок і школу. У них спільні іграшки, спільні друзі. Разом вони розвиваються швидше за своїх однолітків. Їх різниця у віці мала, тому немає різко виділених понять «старший» і «молодший». Молодшому малюку легше буде осягати світ, адже він у всьому тягнеться за старшим.
Коли різниця у віці дітей 3-4 роки, батькам легше розподілити свій час між ними, так як старша дитина вже проявляє самостійність, ходить в садок, у неї свої друзі та інтереси. Мама може спокійно займатися малюком. Не варто, однак, забувати про те, що старша дитина - все-таки ще дитина, вона теж потребує батьківської турботи і ласки. Часто старші малюки починають ревнувати батьків до молодших дітей, якщо бачать, що останнім приділяється набагато більше уваги. Щоб далі ця ревнощі не вплинула на стосунки між дітьми, поясніть старшій дитині, що ви її теж любите, що коли вона була зовсім крихтою, тато і мама також дбайливо за нею доглядали.
При різниці у віці 3-4 роки старша дитина вже здатна допомагати вам з малюком, виконувати ваші доручення. Але ніколи не залишайте дітей одних. Надалі, молодша дитина прагне бути схожою на старшого в усьому, повторює за ним. Старшим це зазвичай не подобається, вони всіляко намагаються уникати спілкування з молодшими, що призводить до частих конфліктів. Батьки не повинні обділяти увагою жодного з дітей, щоб між ними не було ревнощів.
Якщо різниця у віці дітей перевищує 4 роки, це ще зручніше для батьків. Більшість сімей вичікують саме такий період: 4-5 років, а потім народжують другу дитину. За цей період батьки можуть поліпшити житлові умови, вивчитися, просунутися кар'єрними сходами, стабілізувати своє сімейне життя. Така різниця у віці між дітьми буде ідеальною для тих батьків, які народили першу дитину в досить молодому віці і зазнали багато труднощів на початку сімейного життя.
Для дітей велика різниця у віці не завжди сприятлива, оскільки старша дитина протягом 4-5 або більше років звикла вважати себе єдиною дитиною і отримувати всю увагу тата і мами. Йому складно буває налаштуватися на те, що скоро з'явитися ще один член сім'ї, з яким він буде ділити не тільки батьків, але і іграшки, і навіть кімнату. Так буває не завжди. Часто старші діти самі випрошують у батьків сестричку або братика, і бувають дуже раді, коли він з'являється на світ. Радість їх скоро змінюється розчаруванням від того, що виявляється новонароджений братик ще не вміє ні читати, ні грати з машинкою. Коли дитина звикає до малюка, все стає на свої місця, вона з радістю допомагає мамі у догляді за немовлям. Для молодших дітей мінусом такої великої різниці у віці є те, що при підвищеній батьківській увазі, вони часто виростають розпещеними.
Говорячи начистоту, ідеальної різниці у віці між дітьми просто не існує. Вам слід орієнтуватися на своє батьківське чуття і заводити дітей тільки тоді, коли ви готові їх виховувати з любов'ю і розумінням.