Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) - це економічна організація країн світового масштабу (своєрідний глобальний економічний клуб), заснована з метою здійснювати і координувати єдину економічну політику та економічні програми з надання всебічної допомоги, з метою здійснення вільної торгівлі та розвитку світового економічного і промислового потенціалу.
ОЕСР: визначення і поняття
ОЕСР на глобальному рівні здійснює наукові дослідження економічних процесів світового масштабу, вивчає можливості міжнародної взаємодії та співробітництва між країнами в галузі технологічного та економічного розвитку, розробляє плани з обміну досвідом між країнами, виявляє основні напрямки зовнішньої та внутрішньої політики різних держав у галузі фінансових, економічних, торговельних і ділових відносин.
ОЕСР - це міжнародна економічна організація розвинених країн, створена з метою наукових досліджень економічних процесів у світовій економіці та окремих країн зокрема, консультацій з низки економічних і фінансових питань. ОЕСР здійснює тісну співпрацю з СОТ, ВМФ та іншими організаціями.
Організації економічного співробітництва та розвитку
Організації економічного співробітництва та розвитку прийнято підрозділяти на регіональні та міжнародні:
|
Міжнародні організації |
Регіональні організації |
|
ВМФ |
Центральноамериканський і Азійський клірингові союзи |
|
МБ |
ЄІБ |
|
СОТ |
ЄБРР |
|
ОЕСР |
Арабський валютний фонд |
|
ЮНКТАД |
ОЕСР - це об 'єднання промислово - розвинених країн з низки економічних питань. До промислово-розвинених країн відносять:
- країни "Великої сімки" (Німеччина, США, Великобританія, Японія, Франція, Італія, Канада);
- менш високорозвинені країни Європи;
- країни переселенського капіталу: Ізраїль, ПАР, Нова Зеландія, Австралія.
На частку промислово розвинених країн припадає приблизно 60% всього ВВП.
Історія освіти ОЕСР
Війна з Німеччиною завдала величезної шкоди економіці всіх країн Європи. Були зруйновані тисячі підприємств, зупинені виробництва на десятках тисяч заводів і фабрик, в занепаді перебувало сільське господарство. На відновлення економіки, виплату допомог населенню, на інвестиції у виробництво і сільське господарство у країн Європи не було фінансових можливостей.
Фінансова і продовольча криза, інфляція, бідність, безробіття, брак житлового фонду призводили до загострення економічної нестабільності в європейському суспільстві. Для стабілізації економіки були потрібні величезні грошові кошти, яких у європейських країн не було.
План Маршалла
США за час Другої світової війни примножило свій фінансовий потенціал, володіючи 2/3 всього світового запасу золота. У нелегкий час для країн Європи США пропонує безоплатно фінансову допомогу "План Маршалла" або "Європейська програма реконструкції" (запропонований Дж.Маршаллом у 1947 році). Для здійснення цієї програми і контролю над її виконанням США наполягає на створенні спеціальної організації.
12 липня 1947 року на конференції 16 країн створюється Комітет з питань європейської економічної співпраці. Він повинен був розробити план на 4 роки з відновлення економік європейських країн, розрахувати розміри фінансової допомоги США, необхідної для подолання економічної кризи в Європі.
Конгрес США в квітні 1948 року прийняв закон "Про допомогу іноземним державам" (так званий План Маршалла), на реалізацію її було виділено 29 млрд доларів. План Маршалла передбачав протягом 5 років реалізацію наступних пунктів:
- надання матеріальної допомоги;
- забезпечення поставок одягу, харчування, палива;
- постачання продовольчої сировини;
- надання фінансових позик на придбання промислового обладнання;
- розміщення на території країн, що отримують допомогу, американських військових баз.
16 держав Європи отримали матеріальну допомогу за Планом Маршалла. Фактично обсяг допомоги виявився 17 млрд доларів (замість запланованих 29 млрд дол.), причому 2/3 від цієї суми отримали Франція, Великобританія, ФРН, Італія.
У 1948 році створена Організація європейського економічного співробітництва для координації Плану Маршалла.
Між європейськими країнами, США і Канадою після організації ОЄЕС виникла необхідність більш тісної співпраці. США і Канада вступають в ОЄЕС, і підписують Конвенцію, згідно з якою ОЄЕС реорганізовано в Організацію економічного співробітництва. Таким чином, у 1960 році було засновано ОЕСР. Штаб-квартира ОЕСР розташована в Парижі.
Керівництво ОЕСР
Керівником ОЕСР є Генеральний секретар, обирається на 5 років, і має можливість бути переобраним на новий термін. Зараз Генеральний секретар ОЕСР є Хосе Анхель Гурріа (переобраний на третій термін у 2015 році).
Структура ОЕСР
Органи управління ОЕСР:
- Рада ОЕСР складається з делегатів від усіх країн-учасниць, здійснює загальний контроль. Голова Ради - Генеральний секретар ОЕСР. Раді підпорядковуються постійні комітети.
- Комітети вивчають конкретні проблеми і керують допоміжними підрозділами, обговорюють пропозиції і займаються реалізацією проектів. В ОЕСР працює близько 200 комітетів і контактних груп.
- Секретаріат ОЕСР забезпечує роботу організації, надає допомогу комітетам і робочим групам, координує їх діяльність. Аналізує пріоритети і розробляє конкретні пропозиції. Секретаріатом керує Генеральний секретар Організації економічного співробітництва та розвитку, якому допомагають 3 заступники. Секретаріат підрозділ на департаменти та директорати.
Цілі ОЕСР
Виділяються такі цілі:
- аналіз і прогноз напрямків економічного і промислового розвитку країн;
- розробка методів і підходів вирішення світових економічних проблем, впровадження розумних методів розвитку економіки в країнах-членах ОЕСР;
- досягнення високого економічного зростання країн-учасниць;
- досягнення рівня фінансової стабільності країн-учасниць;
- підвищення рівня та якості життя населення країн-учасниць.
Завдання ОЕСР
Основними завданнями Організації економічного співробітництва та розвитку є:
- економічне зростання і фінансова стабільність країн-учасниць ОЕСР;
- допомога країнам, що розвиваються;
- розширення міжнародної торгівлі;
- зменшення рівня безробіття;
- забезпечення соціальної рівності для кожного.
Діяльність ОЕСР
Організація вирішує широкий спектр проблем, розробляє методи реалізації реформ у сферах оподаткування, фінансів, соціальних виплат, освіти, медичного обслуговування. Розробляє способи боротьби з корупцією в глобальному масштабі. ОЕСР планує створення Єдиного всесвітнього господарства.
Організація економічного сприяння та розвитку здійснює збір відповідної інформації для надання допомоги урядам країн у боротьбі з найбільш актуальними економічними, фінансовими, соціальними та іншими проблемами даних держав. ОЕСР аналізує дані, здійснює постійне спостереження за подіями в країнах-членах ОЕСР, публікує економічні прогнози та аналізи економічного розвитку тієї чи іншої країни.
Секретаріат займається збором, узагальненням та аналізом інформації, яку передає у відповідні комітети.
Організація тісно співпрацює з Індією, Китаєм, ПАР, Бразилією з більш ніж 40 країнами, що здійснюють 2/3 світової торгівлі.
Основні напрямки діяльності ОЕСР
Виділяють такі:
- дослідження розвитку світової економіки та національних економік окремих країн;
- податкова та бюджетна політика;
- сільське господарство і продовольча політика;
- підприємництво і торгівля;
- фінанси;
- освіта та охорона здоров 'я;
- соціальна і трудова політика;
- територіальний розвиток муніципальних утворень;
- охорона навколишнього середовища;
- інформація, комп 'ютеризація;
- боротьба з кіберзлочинністю;
- наука і технології.
Пріоритетні напрямки діяльності ОЕСР формуються залежно від гостроти проблем, що виникають у суспільстві (старіння населення, боротьба з радикальним тероризмом і кіберзлочинністю, боротьба з бідністю, боротьба з корупцією, підвищення рівня зайнятості населення та інші).
Країни ОЕСР
В даний час до складу Організації економічного співробітництва та розвитку входять 35 країн, 20 з них - це країни-засновники ОЕСР: Великобританія, Німеччина, Італія, Іспанія, Франція, Португалія, Греція, Бельгія, Австрія, Данія, Нідерланди, Норвегія, США, Канада, Туреччина, Швейцарія, Ісландія, Люксембург, Ірландія, Швеція.
Країни, що приєдналися до ОЕСР: Фінляндія (1969), Польща (1996), Нова Зеландія (1973), Мексика (1994), Японія (1964), Чехія (1995), Естонія (2010), Угорщина (1996), Південна Корея (1996), Словаччина (2000), Австралія (1971), Словенія (2010), Ізраїль (2010)