Поняття групової динаміки
Даний термін розглядається як комплекс соціально-психологічних явищ і процесів, що відбуваються всередині малої групи, що включає в себе всі етапи її життєдіяльності: народження, функціонування, прогрес, стагнацію, регрес і розпад. Група при цьому розуміється як якась спільність людей (від 2 до 20 осіб), що характеризується безпосередньою міжособистісною взаємодією її членів, розподілом позицій і ролей, наявністю загальних цілей, цінностей і норм. Перші дослідження процесів всередині групи здійснив К. Левін (роботи "Теорія поля в соціальних науках", "Вирішення соціальних конфліктів"). А надалі групова динаміка розглядалася його послідовниками: Р.Уайтом, Л. Фестінгером, Г. Келлі та іншими авторами.
Трактування в руслі різних психологічних дисциплін
Поняття групової динаміки використовується в різних напрямках психологічної науки: в соціальній, педагогічній, клінічній психології та психотерапії. Соціальна психологія використовує її як напрям досліджень, предметом яких виступає орід (вплив групи на його поведінку, почуття і когнітивні процеси), група (вплив груп один на одного тощо), та інтеракція членів спільності. У педагогічному руслі групова динаміка розглядається як комплекс заходів і методичних прийомів, що використовуються для навчання людей, чия трудова діяльність безпосередньо залежить від уміння злагоджено і ефективно працювати в колективі. Наприклад, навчальні програми для екіпажів авіалайнерів США були розроблені на основі досліджень інтрагруппових процесів і дозволяють значно знизити відсоток авіакатастроф, що виникають в результаті помилок екіпажів. У клінічній психології та патопсихології використовуються теорії і технічні прийоми, що дозволяють змінити міжособистісні відносини в групі і допомогти хворому соціалізуватися. З точки зору психотерапевтичної науки і практики групова динаміка - це наукова база для проведення терапевтичної роботи.
Використання психотерапії
Проведення психотерапевтичних занять в лікувальних цілях неможливо без використання положень групової динаміки, що описують сукупність взаємодій і взаємовпливів пацієнтів і самого психотерапевта. У розрізі психотерапевтичної практики групова динаміка використовується як метод, при якому інструментом лікувального впливу є самі клієнти.
Першими прикладами позитивного впливу її на психічне здоров 'я хворих є досліди Ф. А. Месмера. Цей австрійський лікар розробив теорію "тваринного магнетизму" в кінці XVIII ст. і проводив сеанси групової терапії, що сприяють зціленню багатьох хворих. Його сеанс виглядав наступним чином: величезний чан наповнювали водою, камінням і склом. З води виступали довгі прути, за які трималися хворі. Між собою пацієнти були з 'єднані мотузками, а сам лікар, одягнений в мантію, здійснював паси руками і торкався до пацієнтів скляною паличкою. Використання групової динаміки дозволяє розглядати пацієнта в контексті його взаємодій і взаємин з оточуючими.
Взаємодії в терапевтичній групі
Це розширює межі психотерапії: стає можливим розглядати не тільки внутрішньолічнісну проблематику людини, але і її реальне спілкування з оточенням. Взаємодії, що складаються у нагороди в терапевтичній групі, відображають його справжні взаємини.
Спільність є як би моделлю реальної дійсності, де проявляються ті ж цінності, установки, способи реагування, норми, і поведінкові реакції пацієнта. За допомогою методу групової динаміки стає можливим розкриття кожного члена колективу і створення ефективного зворотного зв 'язку. Зворотний зв 'язок дозволяє пацієнту побачити себе з боку, а також змінити неадекватні поведінкові стереотипи і установки.