Зміст
- Історія Архангельського собору
- Архітектура
- Інтер'єри
- Усипальниця Архангельського собору
- Як дістатися
Історія Архангельського собору
За твердженням літописних джерел, Архангельський собор заклав 1333 року Іван Калита. Згідно з однією з версій, скромна кам'яна споруда зводилася в подяку вищим силам за позбавлення Русі від голоду в неврожайний рік, проте спорудження, що вийшло в результаті, настільки сподобалося великому князю, що він заповідав себе поховати в його стінах.
З легкої руки правителя Архангельський собор майже на 180 років став родовою усипальницею, куди стали звозити покійних представників правлячої верхівки. За відносно короткий термін численні гробниці княжої рідні настільки заполонили внутрішній простір церкви, що вже при Івані III будівлю довелося розібрати, щоб звести на його місці більш масивну і містку споруду.
Цікавий факт: частина внутрішнього розпису першого Архангельського собору була виконана легендарним іконописцем Феофаном Греком.
Будівництво нового собору довірили італійському зодчому Алевізу Новому, який презентував своє архітектурне дітище в 1508 році. Правда, сам Іван III до того часу встиг покинути «земну обитель», тому приймати роботу довелося його синові - Василю III. Менш ніж через півтора століття Архангельський собор знову змінив свій вигляд: старовинний настінний розпис став обсипатися, погрожуючи повністю зникнути. За наказом царя Олексія Михайловича залишки фресок збили, попередньо зробивши копії оригінальних малюнків, але самі реставраційні роботи затягнулися. У результаті закінчити розпис храму вдалося лише до 1666 року.
У 1733 році церква сильно постраждала при Троїцькій пожежі, і цілих два роки в ній йшли відновлювальні роботи. Згодом храмовий ансамбль позбувся своїх галерей, а центральний купол Архангельського собору, що мав раніше шоломоподібну форму, перетворився на «цибулину».
Після взяття Москви Наполеоном французи неабияк спадкували в храмі, влаштувавши в його вівтарі походну кухню. А при відступі браві гвардійці прихопили з собою дорогоцінні оклади, зняті з ікон. У результаті з усіх церков Соборної площі, які постраждали від французької навали, Архангельський собор приводили до ладу першим.
У 1918 році храм оголосили культурною пам'яткою, закривши його на реконструкцію, яка затягнулася до 50-х років минулого століття. До речі, незважаючи на те, що доступ до церковних приміщень відкрився відразу ж після війни, перше богослужіння в Архангельському соборі Московського Кремля було проведено лише в 1991 році.
Архітектура
Архітектурний стиль Архангельського собору можна назвати типовим для православних хрестово-купольних храмів домонгольського періоду. У шестистолпній п'ятиапсидній споруді тісно переплелися мотиви італійського Відродження та архітектурні традиції Візантії. Так, наприклад, західний фасад собору, завдяки арочним вікнам, нагадує екстер'єр венеціанських палаців. З традиційно російських прикрас можна назвати закомари (ніші), розташовані по периметру верхньої частини фасаду. Правда, Алевіз Новий і тут примудрився залишити свій «автограф», надавши закомарам форму морських мушель, що не зовсім зазвичай для храмового зодчества того часу.
Стіни будівлі розбиті на так звані прясла (портали). Розділяючі ділянки стіни пилястри (декоративні колони) увінчані акротеріями, декорованими затейливим рослинним орнаментом. Якщо вірити дослідникам, кожна з пилястр має власний оригінальний малюнок, який більше ніде не повторюється.
Спочатку Архангельський собор був пофарбований у червоний колір, з яким ефектно контрастували білі барельєфи. Сьогодні стіни храму мають однорідний білий відтінок.
Інтер'єри
Внутрішні приміщення собору досить тісні, оскільки велику площу в них займають вивантажені на постаменти стовпи, що розмежовують споруду на нефи і гробниці. Оригінальні фрески, що прикрашали церкву в епоху Івана III, не збереглися, тому сьогодні парафіяни можуть спостерігати на стінах лише їхні майстерні копії, втім, теж досить стародавні. Всього над створенням єдиного настінного полотна працювали 92 художника, яких ретельно відбирав знаменитий іконописець XVII століття, автор Спаса Нерукотворного, - Симон Ушаков.
Живописні сюжети в храмі розташовуються в два яруси. Верхню, підкупольну частину Архангельського собору займають зображення пророків і небесних сил, церковні склепіння прикрашають епізоди з життя Спасителя, трохи нижче розташувалися зображення апостолів, воїнів-мучеників і святого покровителя храму - архангела Михаїла.
Одна з головних православних святинь собору - чотириярусний іконостас. Автори практично всіх розміщених на ньому образів невідомі, і лише ікона «Розп'яття» зберегла ім'я свого творця, яким виявився учень Симона Ушакова - Михайло Мілютін. Ще одна святиня і гордість храму - ікона «Михаїл Архангел з житієм». За легендою, це зображення створювалося на замовлення вдови Дмитра Донського - княгині Євдокії.
Усипальниця Архангельського собору
У внутрішніх приміщеннях Архангельського собору знаходиться 45 надгробків, під якими покояться останки 56 представників княжого роду. До речі, саме в усипальниці цього храму свого часу був похований син Івана Грозного, убитий своїм запальним батьком, а також його малолітній брат - царевич Дмитро, який двічі чудесним чином «воскресав» у період Смути. Знайшли тут свій притулок і деякі представники династії Романових, зокрема: царі Михайло Федорович та Олексій Михайлович, а також обидва брати Петра I. Сам же «великий реформатор» упокоївся в Петропавлівському соборі Санкт-Петербурга, де надалі стали ховати всіх представників царюючого прізвища.
Біля північної стіни Архангельського собору знаходиться раку з мощами князя Михайла Чернігівського, зарахованого православною церквою до лику святих за відмову підкоритися волі золотоординського хана Батия і по-звірячому за це вбитого. Один час у храмі розміщувалася гробниця Бориса Годунова, але в період Смути останки колишнього самодержця перенесли у Варсоноф'євський монастир.
Як дістатися
Сьогодні Архангельський собор Московського Кремля носить статус музею, і богослужіння в ньому проводяться лише двічі на рік: на престольне свято і Радоницю. Потрапити в один з найстаріших храмів столиці можна з організованою екскурсією, що включає огляд основних пам'яток Соборної площі. Добиратися сюди зручно на метро (станції «Олександрівський сад», «Бібліотека ім. Леніна», «Боровицька»), або на автобусі (маршрути № 144, , , , , Н2).