Реформація (від лат. - відновлення, виправлення) - масова суспільно-політична і релігійна течія в Центральній і Західній Європі ЦК - першої половини XVII століть, спрямована на реформування католицького християнства за біблійними законами.
Саме поняття "Реформація" ще в XV столітті означало державні та суспільні перетворення. Наприклад, у Німеччині до реформаційного руху були відомі проекти таких перетворень, що мають назви "Реформація Фрідріха III" або "Реформація Сигізмунда". І тільки в XVI столітті це слово стало позначати виключно церковні зміни, коли на перший план висунулися релігійні питання і суперечки. Аналогічно склалася ситуація і з самим реформаційним рухом. Історики, які описували цю подію в різних країнах, були завжди прихильниками або противниками тієї чи іншої церковної течії і дивилися на розгортаються події тільки з релігійної точки зору. Початком Реформації вважається виступ доктора богослов 'я Мартіна Лютера. 31 жовтня 1517 року вчений прикріпив до дверей віттенберзької церкви "95 тез", в яких йшлося про зловживання католицькою церквою, в т. ч. про продаж індульгенцій. Основна причина Реформації - боротьба 2 класів, домінуючого - феодального і нового - капіталістичного. Ідеологічні межі феодального ладу охороняла католицька церква, а інтереси зароджувального капіталістичного - протестантизм, що закликає до економії, скромності і накопичення капіталу. Після спаду першої хвилі цієї течії (1531) піднялася друга, ідеологом якої став французький теолог Жан Кальвін, який провів більшу частину свого життя в Швейцарії. Його трактат "Порада в християнській вірі" виражав інтереси найсміливішої частини населення - буржуазії. Позиції Кальвіна були схожі з навчанням Лютера: шлях до порятунку - це земне життя. Відмінність полягала в тому, що французький теолог підкреслював можливість участі християнина в земних справах, а долучення до благів суспільства пов 'язував з володінням майном і його збільшенням, необхідно тільки помірно користуватися багатством відповідно до Божої волі. Реформаційний рух після Німеччини торкнувся всіх країн в Європі: Данії, Норвегії, Швеції, Фінляндії, Прибалтики, Швейцарії, Шотландії, Нідерландів, Франції, Англії тощо. Його підсумки неможливо оцінити однозначно. З одного боку католицький світ всієї Європи під керівництвом Папи Римського впав. Єдина католицька церква була замінена безліччю національних церков, що знаходяться в залежності від світських правителів, раніше ж Папа виступав арбітром. З іншого боку національна церква сприяла зростанню національної свідомості європейських народів. З позитивної точки зору можна відзначити суттєве підвищення культурного та освітнього рівня населення Північної Європи, оскільки обов 'язкове вивчення Біблії призвело до зростання навчальних закладів, як початкових, так і вищих. Для деяких мов була розроблена писемність, щоб отримати можливість видавати на них Біблію. Промульгація духовної рівності сприяла проголошенню політичної рівності: мирянам були надані права в управлінні церквою, а громадянам - в управлінні країною. Основне досягнення Реформації - зміна старих економічних феодальних відносин на нові - капіталістичні. Відмова від дорогих розваг, в т. ч. шикарних богослужінь, прагнення до економії, розвиток виробництва сприяли накопиченню капіталу, який вкладався у виробництво і торгівлю, тому протестантські країни стали значно випереджати православні і католицькі в економічному розвитку.