Серед усіх мов, що існують у світі, є група, представники якої є, мабуть, одними з найбільш екзотичних для російської людини, а також для більшості жителів Європи. Для вуха, незвичного до звучання таких довгих слів, мова іноземців може здатися смішною або навіть безглуздою.
Мова тут йде про інкорпоруючі мови.
Визначення
Інкорпоруючі мови - це такі засоби спілкування, в яких відсутнє поділ мови на речення і слова в традиційному їх розумінні. Замість них лінгвісти, які займаються цими мовами, вживають інші поняття. Вони зазвичай називають найдрібніші лексичні та синтаксичні одиниці даних засобів спілкування словами-пропозиціями. Тобто така конструкція виражає значення цілого речення або словосполучення (в деяких випадках). Але вона не може бути розділена на окремі слова. Синтаксичний його розбір (щодо членів пропозиції) також неможливий.
Головна особливість
Ці слова-пропозиції зазвичай пишуться злитно і зовні нагадують дуже довгі слова, кількість букв в яких може легко досягати декількох десятків. Такі конструкції можна умовно розділити на кілька коренів. Але на відміну від слів російської мови, які утворені шляхом такого злиття, не всі їхні частини можуть вживатися в промові самостійно.
Наголосити
Ще однією яскравою відмінною особливістю інкорпоруючих мов є єдиний наголоси для всього речення (яке одночасно є словом).
Багато читачів цієї статті напевно запитають: а чому частини цих довгих слів-речень не можна писати роздільно, як у більшості мов світу?
Зробити це неможливо з кількох причин, головними серед яких є такі:
- У таких пропозиціях, як вже було сказано, ударіння падає лише на один слог. А такою особливістю зазвичай мають саме слова.
- Розділити такі пропозиції на окремі слова не можна і тому, що морфеми, що входять до їх складу, хоч і мають певне значення, але не можуть вживатися самостійно, в якості окремих лексичних одиниць.
Не варто плутати
Часто ізолюючі та інкорпоруючі мови плутають одна з одною. Можливо, це відбувається через співзвучність даних термінів, а може бути, і з будь-якої іншої причини.
Тому в цій статті потрібно також навести поняття ізолюючих мов.
Так називаються засоби спілкування, в яких слово, як правило, складається з однієї єдиної морфеми, за рідкісним винятком. Вони зазвичай не змінюються ніяким чином. Тобто дані короткі слова не можуть схилятися або сховатися. В одного й того ж слова може бути величезна кількість значень. Відмінність полягає у вимові.
Наприклад, у китайській мові у терміна може бути до декількох десятків абсолютно різних значень.
Принцип класифікації
Одна з ознак, згідно з якою прийнято розрізняти мови між собою, полягає в наступному.
Засоби спілкування відрізняють один від одного за кількістю морфем у словах. Наприклад, якщо в мові велика частина лексичних одиниць має тільки корінь, то можна сказати, що в ньому співвідношення морфем і слів дорівнює 1:1. Найкраще розібрати це на прикладах з російської мови. Так, слово «» трон «» містить в собі одну частину - корінь. Отже, згідно з наведеним вище принципом, воно має значення 1:1. У слові «» будиночка «» морфем вже три. «» Дім «» - корінь, «ік» «- суфікс і» а «» - закінчення.
У китайській, корейській та деяких інших мовах, які прийнято відносити до ізолюючих, дане співвідношення має значення 1:1 або близьке до нього.
Інкорпоруючі мови можна назвати повною їхньою протилежністю. Тут більшість слів має безліч морфем. Кожна з них має значення, близьке до окремого слова.
Не родинні, але схожі мови, в яких нові слова утворюються за допомогою додавання до коріння різних морфем, називають синтетичними. До таких можна віднести і російську. У свою чергу, ця підгрупа має ще два різновиди. Мови, що належать до першої з них, називаються флективними. І знову слід сказати, що державна мова нашої країни відноситься саме до цього різновиду.
Словоутворення
У таких мовах форма слова (тобто число, падіж та інші характеристики) може змінюватися. У цьому процесі зазвичай задіяні префікси та афікси. Наприклад, якщо до слова «дім» «додати закінчення» а «», то воно набуде значення множини. Але закінчення "а" "не в усіх випадках є ознакою числа. Наприклад, у слові «стола» воно вказує на те, що воно представлене в батьківському падежі.
Протилежністю цих мов є агглютинативні. Докорінна відмінність полягає в тому, що в них кожен морфологічний елемент слова відповідає тільки за одну конкретну ознаку, наприклад певний падіж, число, рід і так далі.
Наприклад, у багатьох тюркських мовах морфема «лар» означає численні числа. Часто у певного суфікса або закінчення є своє незмінне місце в лексемі.
В інкорпоруючих мовах відбувається приблизно те ж саме, але фонеми надають слову не тільки форму. Вони виконують роль членів пропозиції.
Полісінтетичні мови
Інкорпоруючі мови часто називають і терміном, позначеним у назві цього розділу. Він вперше став вживатися Едуардом Сепиром, знаменитим лінгвістом, одним з творців теорії лінгвістичної відносності.
У російській мові, як і в багатьох інших, є приклади довгих слів, що складаються з декількох коренів і афіксів для їх зв'язку. Однак вони не є прикладами інкорпорації. Ось деякі з таких лексем: «» ліспромбудгосп «», «» великодушний «», «» круглолиця «».
У них немає інкорпорації, оскільки всі вони складаються лише з коріння та інших частин слова, що мають значення існуючих і прикметників. Тим часом у синтетичних або інкорпоруючих мовах у словосполученні або реченні, як правило, завжди міститься елемент, що виконує функцію дієслова. Довгі ж конструкції з російської мови які були наведені вище в якості прикладів, носять назву композитивів. Інший термін для позначення цього явища - складні слова.
Вони, як вже зазначалося, існують і в інших мовах. Так, в баскському є слово, яке можна перекласти приблизно як «» має відношення до тих, хто в береті «». Ці слова теж не можна назвати зразками полісінтетизму або інкорпорації.
Прикладом слів російської мови, які можуть бути названі результатом інкорпорації, є такі лексеми: "благодетельствувати" "," "благоволити" "та деякі інші.
Які мови стосуються інкорпоруючих?
На території нашої країни живуть кілька народів, чиї мови є полісінтетичними. Наприклад, інкорпоруючими є мови чукотсько-камчатської групи.
Ще одним яскравим прикладом таких засобів спілкування є ті, що входять в абхазо-адигську групу.
Ці мови можна назвати частково інкорпоруючими. Існуючі в таких мовах, як правило, дуже прості в сенсі морфологічного складу. Дієслово з "єднується в єдине ціле з усіма іншими частинами мови.
Такий принцип словоутворення застосовується, не тільки в мовах, які з'явилися природним чином. Відомо, що існують також і штучні засоби спілкування.
Ці мови створюються лінгвістами. Всі вони, як правило, мають певних авторів. Ці мови створюються з певною метою. Наприклад, в останні кілька років ряд мов був розроблений спеціально для голлівудських науково-фантастичних фільмів. Персонажі, які мають неземне походження, іноді говорять у таких кінокартинах на власних діалектах.
Іноді ці нові мови з простого кінематографічного ефекту перетворюються на щось більше.
Незвичайні мови
Наприклад, мовою інопланетян із фільмів серії «» Зоряні війни «» вже перекладено деякі твори світової класичної літератури.
Серед штучних існують також і засоби спілкування, розроблені спеціально для застосування в будь-якій сфері науки. Відомий ряд мов, що носять єдину загальну назву - філософські.
Американський вчений Джон Кіхада - автор засобу спілкування іфкуїль, яке є прикладом інкорпоруючої мови. Лінгвіст був упевнений, що за допомогою його системи можна висловлювати думки точніше, ніж будь-якою іншою мовою. Іфкуіль належить до інкорпоруючих засобів спілкування.
Тому можна припустити, що, незважаючи на свою відносну складність, полісінтетичні мови мають і певні переваги, оскільки систему, на якій вони засновані, вибрав для свого творіння один з творців сучасних філософських мов.
Інформація про інкорпоруючий тип мов може виявитися корисною фахівцям у цій галузі, студентам та іншим людям.