Як би людство не прагнуло її обійти, зустріч з нею в будь-якому випадку неминуча. Мова йде про старість. Цей природний процес характерний для всіх живих організмів, але найбільше його бояться представниці прекрасної статі. Найбільш чітко старіння помітно, коли у жінки настає менопаузальний період. Вік, коли це трапляється, може бути різним, але в більшості випадків це 48-50 років.
Чому виникає?
Виникає менопаузальний період, перш за все, тому, що припиняється нормальне функціонування яєчників. Приблизно з 45-46 років обсяг вироблених ними гормонів (і насамперед прогестерона, естрадіола, андрогенів) починає зменшуватися, а за 5 років доходить до нуля. У рази збільшується рівень гонадотропінів. У яєчниках залишаються лише поодинокі фолікули, тому менструація відсутня, і відповідно, вагітність стає неможливою. Разом з тим змінюється і сам вид органів. За рахунок збільшення сполучної тканини яєчники стають менше і з зморшками. Через різке зменшення естрогенів у менопаузальний період можливе виникнення різних патологій і в інших тканинах жіночого організму.
Менопаузальний синдром і його симптоми
На жаль, менопаузальний період не проходить безслідно. Наслідком згасання дітородної функції та розвитку процесу старіння стає поява мультифакторного захворювання. Називається воно менопаузальний синдром. Найбільш типовим його симптомом є так званий приплив. Це відчуття сильного спека і пітливості одночасно. Пояснити його появу нескладно: зі зміною гормонального фону значно знижується і функціональність центру терморегуляції в гіпоталамусі, в результаті чого температура різко підвищується і змушує розширюватися судини. Частіше жар відчувається в нічний час. Легкий перебіг кліматичного симптому має місце тоді, коли кількість припливів не перевищує 10 разів на добу, а складний - 20 і більше. Крім цього, менопаузальний період може супроводжуватися й іншими симптомами, зокрема:
- нейровегетативними (головним болем, сухістю шкіри, сонливістю, набряками кінцівок, алергічними реакціями, судомами, дермографізмом та ін.);
- ендокринно-метаболічними (жагою, цукровим діабетом, болями в суглобах, генітальною атрофією, болями в суглобах тощо);
- психоемоційними (дратівливістю, сльозливістю, втомою, нав 'язливими ідеями, депресіями, погіршенням пам' яті, зміною настрою та апетиту тощо).
Діагностика
Діагностувати менопаузальний синдром буває іноді досить складно, а тому хворі нерідко потрапляють у неврологію, терапію і навіть у психіатричні лікарні. Встановити точний діагноз допомагають скарги пацієнток на припливи, а також аналіз крові на гормони. Так, рівень естрогенів буде значно зменшеним, а ФСГ збільшеним.
Налаштування
Як зазначають медики, коригувати все ж можна менопаузальний період. Лікування може бути гормональним чи ні. Перше, як показує досвід, є більш дієвим і допомагає благополучно зняти симптоми. Воно отримало назву терапія естроген-гестагенними препаратами (ЗГТ). Звичайно, використання такого лікування має обов 'язково узгоджуватися з лікарем, адже воно має цілу низку протипоказань, зокрема це:
- ниркова недостатність;
- тромбофлебіт;
- ендометріоз;
- рак молочної залози;
- маточна кровотеча;
- коагулопатії та інші.
Крім цього, повинен бути грамотно підібраний препарат. Пацієнтці необхідно регулярно обстежуватися, дотримуватися режиму і правил гормональної терапії. Період лікування повинен становити не менше 1-2 років.