Про асана можна писати книги, ця тема нескінченна - від третього ступеня філософської системи Патанджалі до назв на санскриті. Тут ми відповімо на конкретне запитання: за якими загальними ознаками можна зрозуміти, що асана освоєна?
Стан «тут і зараз»
Зосередженість на своїх діях і відчуттях, фізична і ментальна присутність - як вихідна точка в практиці асан: в цьому тілі, в цьому місці, в цей час. Це необхідна умова ефективності практики.
Потрібно прагнути до досягнення такого стану, коли ви присутні в кожній своїй дії, в кожен момент і по-справжньому. Де б ви не були, будьте там повністю.
Дихання
Не спонтанне, а усвідомлене, спокійне, кероване. Знання, на якому циклі дихання виконується вхід в асану і вихід з неї. Незалежно від рівня складності асани, після виходу з неї дихання не збивається, а пульс залишається в нормі.
Стабільність
Саме так в Йога-сутрах описується один з головних критеріїв освоєння асани - стхіра (твердий, міцний, непохитний, стійкий). Для досягнення стабільності дуже важливо почуття опори: створення і підтримання міцного фундаменту через стопи, долоні, сідничні кістки - ті частини тіла, які стикаються з землею.
Розслаблення
За визначенням Патанджалі: сукхам - приємний, зручний, комфортний. Розслаблення має бути в практиці будь-якої інтенсивності, але це не млявість, а насамперед звільнення від зайвої напруги, і в той же час необхідне активне м'язове та енергетичне залучення, що приносить відчуття легкості і свободи в поєднанні з усвідомленістю.
Поєднання стабільності і комфорту дає нам потрібний рівень освоєння асани - зусилля без зусилля.
Форма
Це правильна відбудова тіла в просторі. Правильна форма - запорука травмобезпеки. І все ж більш важлива не форма, а зміст: не те, як асана виглядає зовні, а що учень робить і відчуває, перебуваючи в ній.
Правильний вхід, перебування і вихід
Відбудова відбувається вже на вході: який буде вхід, такий буде і сама асана. Перебування в асані - спокійне, статичне, без напруги, з необхідними контрольованими діями з утримання.
Тривалість перебування залежить від конкретної асани, рівня її складності. Тривале утримання асани сприяє поглибленню самопізнання.
Вихід повинен бути травмобезпечним і вчасно. Багато хто травмується саме на виході через те, що занадто захоплені глибиною і тривалістю утримання.
Вміння слухати своє тіло
Наше тіло - наш головний вчитель. Через відчуття воно подає нам сигнали, коли і наскільки можна і потрібно змінити докладене зусилля, коли настає момент виходу з асани, коли воно потребує відпочинку і розслаблення.
Вміння його слухати - це здатність розрізняти правильний і неправильний дискомфорт і реагувати відповідно. Це розуміння того, що ми поступово розтягуємо (а не розриваємо) свої межі, працюємо на межі своїх можливостей, але залишаючись у межах здорового глузду.
Викладачеві важливо розвивати спостережливість, щоб вміти оцінити рівень освоєння асани учнем візуально з боку, більше уваги приділяти не зовнішній формі, а тому, як вона учневі дається: як він дихає, який у нього вираз обличчя і погляд, які рухи здійснює.
Завдання викладача - донести до учня важливість того, як він іде, а не як далеко він може зайти, і одночасно навчати правильно оцінювати свої відчуття, відчувати свій внутрішній простір і керувати ним зсередини. Така спільна робота викладача та учня зробить практику ефективною, а прогрес реально досяжним.