Під культурними процесами прийнято розуміти зміну культурних систем і моделей комунікації між людьми в часі. Процес адаптації окремої людини або суспільства в цілому до умов існування називається культурогенезом.
Як формуються культурні процеси
Хоча поняття "культурний процес" має відношення до такого явища, як зміна в культурі. При цьому воно зовсім не тотожне йому. Під змінами в культурі зазвичай розуміють будь-які зміни, в тому числі позбавлені цілісності. Поняття "культурний процес" не настільки широке. Воно якраз характеризується цілісною картиною внутрішніх закономірностей.
Існує ряд класифікацій типів культурних процесів. Спільним для них є те, що основна ознака будь-якого культурного процесу - це забезпечення колективної життєдіяльності людей, організація їх комунікацій. Культурний процес складається з безлічі дрібних культурних процесів. Кожен такий мікропроцес з одного боку живе самостійним життя. А з іншого - знаходиться в постійній взаємодії з іншими.
Більш того, культурні процеси можуть бути абсолютно по-різному спрямовані і навіть протилежні один одному. Прогресивний культурний процес існує як наслідок творчої ініціативи. Деградуюча спрямованість культурного процесу проявляється при втраті актуальності об 'єктів або структури
Види культурних процесів
- фазовий (етапний) процес збігається з періодизацією історії (від первісного суспільства до капіталізму, наприклад)процес, що веде до зміни різних напрямків, жанрів і течій (наприклад, від романського стилю до авангардизму в архітектурі); під яким розуміється консервація цінностей традицій, обмеження нововведень і т. д.; криза культури, коли є тенденція до руйнування колишніх духовних структур та інститутів при ще не сформованих нових; - циклічні зміни, під дією яких формує багаторічні норми і правила поведінки (закріплені в ритуалах, міфах, календарях), - трансформація культури (починається під впливом активних оновлень у суспільстві загалом)Занепад культури можна спостерігати на прикладі малих народів, таких як народи Півночі або індіанці Північної Америки. Потрапляючи під вплив більш сильних культур, вони не могли вписатися в нову культурну парадигму. Хоча відомі випадки, коли переосмислення власних традицій призводило до культурного зростання. Так сталося з язичницькими народами, які прийняли християнство. Соціальна і духовна криза породжувала нові системи, які в підсумку сформували світові цивілізації. Зараз культурна криза зазвичай проявляється як результат активної модернізації суспільства. Якщо духовна структура суспільства міцна, то в підсумку така криза призведе до позитивних реформ. При слабкості духовних структур - до зриву і подальшої деградації.