Найчастіше лімфому Беркітта діагностують у людей, які проживають на території Океанії та Африки. Лише останнім часом були зареєстровані поодинокі випадки подібної хвороби на території США і Європи. На щастя, на ранніх стадіях захворювання найчастіше піддається лікуванню.
Причини виникнення лімфоми
Лімфома Беркітта являє собою злоякісну пухлину, схильну до швидкого агресивного зростання. Поява подібного новоутворення є результатом злоякісного переродження В-лімфоцитів.
До недавнього часу лімфому Беркітта пов 'язували з впливом на організм радіації і небезпечних канцерогенних речовин. Однак останні дослідження довели, що злоякісне переродження в даному випадку пов 'язане з вірусною активністю. У більшої частини пацієнтів з такою пухлиною в організмі був виявлений вірус Епштейна-Барра. Вважається, що після пов 'язування вірусної частинки з лімфоцитом можливий її безконтрольний поділ - так утворюється пухлина.
Найчастіше діагностується лімфома Беркітта у дітей віком від трьох до семи років. Тим не менш, розвиток хвороби не виключений і в більш дорослому віці.
Лімфома Беркітта: симптоми
Згідно зі статистикою, приблизно в 30% випадків пухлину вражає кишечник. Часто лімфома утворюється в ділянці нирок, яєчників, яєчок, шлунка, підшлункової залози, надниркових челепів, щелепи. Набагато рідше при недузі страждають слинні залози і щитовидка.
Злоякісне переродження клітин починається в лімфатичному вузлі. На цьому етапі ознаки лімфоми нагадують застуду. Пацієнти скаржаться на озноб, підвищенням температури, збільшення лімфовузлів. Тільки після цього починається швидкий ріст новоутворення.
Симптоми, що супроводжують лімфому Беркітта, залежать від місця її розташування. Наприклад, пухлина, що утворилася біля слинних залоз, під час росту призводить до деформації кісток обличчя і зміщення носової перегородки. Новоутворення в кишківнику може спровокувати розвиток кишкової непрохідності. Якщо вражені нирки, то не виключено поступовий розвиток ниркової недостатності.
У будь-якому випадку швидко зростаюча пухлина вражає довколишні органи, порушує їх нормальне функціонування, а також пережимає судини і нервові закінчення.
Як лікують лімфому Беркітта?
Як правило, для постанови точного діагнозу необхідна біопсія з подальшим гістологічним дослідженням тканин. Що ж стосується терапії, то вона залежить від тяжкості захворювання, розмірів пухлини і швидкості її зростання.
На початкових етапах пацієнтам проводять хіміотерапію. Оскільки найчастіше захворювання пов 'язане з вірусною інфекцією, то вдаються до імуномодулюючої та противірусної терапії - хворим призначають інтерферон у великих дозах. Доведено, що прийом такого препарату прискорює процес одужання і посилює ефект від хіміотерапії.
Якщо пухлина має занадто великі розміри і несе загрозу для життя пацієнта (наприклад, лімфома в слинних залозах нерідко переходить на тканини горлянки і трахеї), то необхідна хірургічна операція з її видалення. Після цього призначається хіміотерапія і противірусне лікування, які допомагають знищити решту злоякісних клітин і попередити розвиток рецидивів.