Почати хотілося б з того, що найголовніше - це переконати батьків, що тут все залежить від них самих, від особистості самих батьків і способах виховання в сім'ї, а також від підходу до дитини. Дуже важливою умовою є і ваша впевненість у собі, адже найчастіше діти орієнтуються на когось із батьків, повністю копіюючи його поведінку, стиль спілкування з іншими людьми. Батько є авторитетом для дитини, тому малюк вважає, що всі його вчинки і поведінка правильні. Якщо у вас самих залишилися якісь особистісні проблеми, які ви не змогли вирішити, тим більше пов'язані з вашою невпевненістю, то над цим слід попрацювати, причому бажано за допомогою психолога.
Правила, які допомагають розвинути в дитині впевненість у собі
Перше правило: у дитини повинна бути впевненість, що ви, безумовно, його любите.
Така любов не повинна бути задушливою, любов'ю-послугою або тією любов'ю, за яку дитина повинна розплачуватися допомогою по будинку, гарним навчанням. Дитина необхідно любити за те, що вона є і такою, якою вона є. Йому потрібно знати про те, що він з'явився на світ не для того, щоб з часом виправдати ваші очікування, а для того, щоб стати особистістю з почуттям власної гідності.
Друге правило: у дитини повинна бути впевненість, що він знаходиться під вашим захистом, проте не під ковпаком.
Нехай він знає, що ви завжди будете поруч, але не станете з ним одним цілим. Слід бути завжди відкритими і доступними для дитини. Нехай він знає, що може звернутися до вас за допомогою, не отримавши відмови, що ви не відвернетеся, залишивши вирішувати складні для нього завдання самостійно.
Третє правило: у дитини має бути право на помилку, а також можливість виправити її, не бути при цьому незаслужено покараним або образливим.
Надайте йому допомогу в усвідомленні помилки і її виправленні. Дитина не повинна боятися помилятися, адже на них вона вчиться, а виправляючи помилку, можна попередити її повторну появу.
Четверте правило: спілкування з дитиною має відбуватися на рівних, а не з висоти більш старшого віку і не підносячи своє дитя, роблячи з нього якогось кумира.
П'яте правило: дайте дитині можливість самостійно вирішувати свої проблеми, не варто стривати в дитячі сварки через іграшки, не потрібно поспіху з переведенням в інший навчальний заклад, якщо не виходить відносин з вчителями і однолітками. В іншому випадку, дитина не просто не зможе навчитися бачити ситуацію і шукати вихід з положення, але ще й перестане досягати успіху. У такій ситуації він буде намагатися тільки уникати невдачі, йти від проблеми, а не намагатися їх вирішити.
Шосте правило: не слід порівнювати свою дитину з чужими дітьми.
Краще зробити акцент на його особистих якостях, навчіть дитину оцінювати свої вчинки і себе, нехай вона пробує частіше дивитися на себе з боку. Якщо дитина почне себе з кимось постійно порівнювати, то в підсумку потрапить в залежність від думки і оцінки інших, яка, як правило, досить суб'єктивна.
Сьоме правило: якщо дитина ще маленька, то в її оцінці намагайтеся уникати слова «поганий».
Він зовсім не поганий, а просто вчинив неправильно, оступився. Поясніть своїй дитині, що існують неправильні вчинки, що завдають неприємностей і болю, від яких може постраждати і він.
Восьме правило: нехай дитина вчиться розпочате доводити до кінця.
Однак не варто тиснути, що обов'язково потрібно йти цим шляхом і робити саме це, якщо якась діяльність дитині не до душі. У підлітковому віці це особливо важливо, адже саме тоді відбувається становлення інтересів, вибір майбутньої професії. Чим більше дитина буде пробувати себе в різних видах діяльності, тим більше надалі буде шансів, що вона зможе зробити правильний вибір.
Дев'яте правило: потрібно допомагати дитині з адаптацією в групі людей.
Адже, так чи інакше, все життя людини, починаючи з дитячого садка, пов'язане з роботою в групі і спілкуванням. Це і табори, і школа, і спортшкола, і університет. У дитячих групах завжди присутня конкуренція. Діти старшого віку вважають себе вже дорослими, у них більше досвід спілкування і вони можуть запросто «заткнути за пояс» дітей молодше. Останнім же нічого не залишається, як підкоритися.
Якщо проблема спілкування з дітьми молодшого віку і однолітками не торкнулася вашої дитини, то з часом вона зможе знайти спільну мову зі старшими дітьми. Необхідно підтримувати свою дитину, надавати їй впевненість. Попросіть вихователя дитячого садка допомогти підібрати ігри, які згуртували б дітей у групі. В основному, це такі ігри, в яких навіть найбільш боязка дитина може бути, наприклад, ігровим ведучим. В результаті, такі заняття допомагають розвинути впевненість у малиші, у нього підвищується самооцінка, і він, нарешті, може показати себе і проявити.
Непоганий спосіб для підвищення популярності в групі - це придумати свою, нову гру (за допомогою батьків), взяти іграшку з собою в садок і запросити старших дітей у свою гру. Діти зближуються, граючи в спільні ігри, знаходять більше тем для контактів.
Десяте правило: з повагою ставтеся до дитини і до того, що вона робить, до чого прагне і про що мріє.
Не потрібно сміятися і вимагати від нього зміни рішення. Якщо вибір вашої дитини зовсім вам не до душі, постарайтеся знайти слова, які зможуть довести йому, що це зовсім неправильно або не зовсім правильно. Нехай ваша дитина чогось навчить і вас, наприклад, якогось спортивного прийому, кидання м'яча, нової гри або сплести фенечку.
Одинадцяте правило: зосередьтеся на тому, що у дитини найкраще виходить, не забувайте хвалити, але тільки по справі і вчасно. Адекватною має бути і оцінка.
Виховати в дитині впевненість - заняття непросте. Ці правила стосуються не тільки розвитку почуття власної гідності, а й усіх сфер взаємодії та спілкування з дитиною, і з вами, батьками, в першу чергу. Запорукою впевненості у своєму майбутньому і в собі є впевненість у тому, що тебе розуміють, люблять і приймають таким, яким ти є.