Навіщо в СРСР виробляли вантажівки з комфортом лімузина, здатні розганятися до 170 км/год

Навіщо в СРСР виробляли вантажівки з комфортом лімузина, здатні розганятися до 170 км/год

У Радянському Союзі було багато винаходів і технічних досягнень, серед яких можна назвати і ЗИЛ-113Г. Автомобілістам того часу добре відома і друга його назва-прізвисько - "Чебурашка". Варто відразу відзначити, що ця машина була найбільш швидкісною з усіх наявних в СРСР вантажівок. Навіщо конструкторам і виробникам знадобився автомобіль цього класу, здатний пересуватися з такою високою швидкістю?


А почалося все з лімузинів, що випускаються для уряду на цьому ж машинобудівному заводі, де вироблялися і вантажні авто ЗІЛ. Як правило, на легкові автомобілі урядового класу завжди встановлювалися потужні двигуни, що споживають величезну кількість палива. У період випробувальних заходів і тестувань за лімузинами завжди їхав ще й бензовоз, який пересувався набагато повільніше. Тому лімузини відривалися від супроводжуючої їх вантажівки на великі відстані. Природно, після того, як бензин в баку закінчувався, їм доводилося чекати машину з паливом. Іноді на це йшли години.

Щоб якось нейтралізувати ці нестикування і незручності, заводські конструктори розробили вантажний автомобіль, здатний розвинути досить високу швидкість. За основу ними був узятий ЗИС-115, один з лімузинів, який був списаний.

До нього прилаштували бортову платформу і кабіну від ЗИЛ-157. За підсумками вони отримали півторку, що пересувається зі швидкістю від 110 до 120 кілометрів на годину. Когось може здивувати те, що машина була саме бортова. Але для того часу це явище цілком закономірне. З якоїсь причини тоді паливо перевозилося не в одній великій цистерні, а в бочках, встановлених на платформі.

Результат всіх порадував, так як проблема була вичерпана. У 1980 р. було прийнято рішення вдосконалити "швидкісну" вантажівку. Під час проведених інженерами робіт з 'явився ЗИЛ-113Г. Зовні він дещо відрізнявся від своїх побратимів досить низькою для цього класу машин посадкою.

Але і це не єдине, що викликало здивування у громадян Радянського Союзу. Справа в тому, що салон цієї вантажівки мав ряд особливостей. Сидіння в ньому були шкіряні. Також була присутня низка опцій, серед яких і рульове регулювання. Всі вони звичайним легковим автомобілям радянського виробництва тоді були недоступні. Оновлена "Чебурашка" була укомплектована двигуном на триста кінських сил, автоматичною коробкою передач, шасі від ЗИЛ-114 (лімузина) і кабіною від ЗИЛ-131 - військового авто. Це диво техніки могло без проблем розігнатися до швидкості 170 км/год. У дев 'яностих роках минулого століття на заводі замислювалися про серійний випуск цих вантажівок, але все так і залишилося нереалізованими планами. Не менш цікаво буде дізнатися, чому у американських вантажівок є довгі капоти, а у вітчизняних - ні.