Ось, наприклад, з одного поста в ЖЖ. Дівчина пише:
Насіння:
- Яка пісня душевна.
Я:
- Так, шалено!
- Тобі не подобається? Ти просто ніколи не писала солдату!
- Неправда, колись писала. Хлопцеві своєї дівчини.
Автор продовжує:
Через 5 секунд, коли до мене дійшло, що я ляпнула, поспішила виправитися:
- Тобто - своєї подруги. Ну, вони потім одружилися. Я була свідком...
Мабуть, даний випадок можна прокоментувати так: якщо у цієї дівчини і не було ніколи ніяких стосунків з іншими жінками, то були затаєні думки про це. А це теж дещо говорить...
Так, Інтернет рясніє відверто «іржачними» випадками з життя. Просто неможливо не посміхнутися, читаючи це:
don-demon: "Кінець робочого дня. Сиджу, набираю в Екселі список приміщень, і замість "тамбур-шлюз" пальці автоматично друкують "тамбур-повій"... "
Або ось цитати з форуму:
"Заходжу в магазин, де продаються всякі манікюрні штучки, в тому числі і рідина для видалення кутикул. І я з порога запитую: а у вас є засіб для видалення тестикул? Гаразд ще, продавщиці були зовсім дурні, не зрозуміли, але інші покупці захмикали... "
"Крим, вересень, два тижні портвейну і непоправного щастя, друзі вирішують залишитися ще на тиждень. Діалогове вікно: я - «Ви на пляж?». Вони: «Ні, ми зараз йдемо БІЛЯТИ МІНЕТИ»
"Подруга розповідає, повернувшись з Червоного моря: «Я там бачила таку, ТАКУ уретру!!!» Як не дивно, всі зрозуміли, що мила дівчина говорила про мурену ".
«Подруга в магазині попросила показати їй мінетницю замість менажниці».
"А я пам'ятаю, спортивні новини йшли на п'ятому пітерському каналі, там коментатор обмовився і сказав: «Кубок великого члена» замість «Кубок великого шолома».
«У нас один іноземець попросив купити йому в магазині defuckinated coffee».
"Чула власними вухами по ленінградському (тоді ще) радіо: "На овочеву базу № Х завезли ананаси і бананаси... кх... Вибачте, банани і анани ".
"Пару років тому сиділи компанією на пляжі у Франції, і почали ми з одним хлопцем штовхатися, а потім стали жартома боротися. А я дівчина сильна, а хлопець був худенький, я і подумала, що я його раз-два і поборю. Але він виявився сильнішим, переміг мене, притиснув до піску. Я йому кажу - ну все, досить, ти переміг, тепер підніми мене і отряхни. А він - не-а, не відпущу. Я кажу - а я щас як закричу, всі наші друзі обернуться, і тобі соромно буде. Він каже - ну, кричи. Я набираю повні легені повітря, щоб крикнути «L & # 194; CHE-MOI», типу «залиши мене». Але помиляюся, і виходить «L & # 200; CHE-MOI», тобто «лижи меня». На один звук помилилася. Зрештою, соромно було мені ".
"Греція, маленький сімейний готель. Ми з друзями сіли їсти кавун, виявили, що ні в кого ножа немає. Мене послали вниз. Спускаюся, там молодий чел сидить - то ль син господині, то ль що. Я відкриваю рот і вирікаю: could you give me the night? (замість the knife) Всього-то буковка... "
"Йдемо ми якось з сестричкою до спільного друга, дві такі інтелігентні, піднесені дівчата, обговорюємо Бродського по дорозі, на навколишню дійсність уваги особливого не звертаємо. Місця навколо досить пустельні, але шлях знаходжений. Раптом дивись - а прямо на нашому шляху ексгібіціоніст розташувався, причому особливо мерзенний такий, ну не помітити просто неможливо. Ну, ми дівчата хоча й інтелігентні, але не трепетні, пройшли повз, не здригнувшись обличчям, хоча розмову продовжувати розхотілося якось. Дійшли, значиться, до друга, і сестричка йому з обуренням розповідає: - Йдемо ми з Арс, обговорюємо Дроцького... "
«Одного разу у когось в гостях я запропонував посисти помуду».
"Один мен якось на моїх очах привітав товариша по роботі. Замість того, щоб сказати: «Ну ти змужнів, схуд», він заявив: «Ну, ти схужів, обурений».
"Жінка, розповідаючи про чоловіка: «Коли він наїсться, то гарчить, як бельгійський тигр!» Вона ж, граючи в тетріс (причому погано) в оточенні колег і в присутності чоловіка, вигукує: «Ну і коли ж я отримаю нормальну ПАЛКУ???!!!». Німа сцена, чоловік червоніє ".
"Було у мене таке. Якось у мексиканському ресторані замовила халапеніс замість халопіньо ".
"Наша секретарка під кінець робочого дня зовсім зарапортувалася відповідати на тел. дзвінки і на автоматі видала: - Добрий дім, Торговий день! "
"Кінець робочого дня, збираємося додому. По-аськи вирішила запитати чоловіка, чи забере він мене додому. Питаю: «Ти мене за * * їж?.. ой, тобто забереш?». Пауза. Відповідь: «Ну так».
"Так замоталася на роботі, що на питання (вкотре) начальника, куди покласти документик, сказала: - Кунь у сучку! Всі були приємно розбурхані ".
"Одного разу, зайшовши в кафе, побачив там свою сусідку в оточенні молодих людей. Вона підійшла і, передбачаючи питання своєї компанії, представила мене: «Це С.П., мій домник!». Мені залишилося тільки додати: "... І... Гомірник! ".
"Посилали мене якось у моє перше відрядження. Пішов до бухгалтерії дізнаватися про розмір добових. Заходжу і питаю: «Скільки у нас зараз місячні?».
Окремо варто виділити застереження вчителів та учнів, дітей та батьків... Вже тут-то Фрейду було б де розгулятися!
"У школі вчителька в п'ятницю хотіла нас заохотити відсутністю домашки на вихідні, а ми на радощах такий галдеж влаштували, що вона, не витримавши, в серцях крикнула: - А ну мовчати! А то зараз задом дам! (замість «додому задам»). Іржали до понеділка і потім всю дорогу в школі ".
"На уроці літератури проходили творчість Булгакова, вчителька задала читати книжку, де були" Собаче серце "і" Фатальні яйця "... Ну і видав один мій товариш ненароком: «Роман Булгакова» СОБАЧІ ЯЙЦЯ «...»
"Сидимо якось на хімії. Раптом на вулиці шум якийсь. Відв'язний хлопчик на прізвище Шихов через весь клас кинувся до вікна - позирити. Обурена такою зухвалістю хімічка вирішила суворо окрикнути його на прізвище, але, мабуть, ступінь обурення був занадто великий і замість «Шихів!» вона крикнула «Шухер!». Треба сказати, на цей окрик він зреагував миттєво. Обличчя у нього було вкрай здивоване. У решти теж. Ця фраза з вуст поважної тітоньки прозвучала дуже... екзотично... "
"В інституті: дівчина читає текст англійською, а викладач - молодий випускник інязу, який бентежить без жодного приводу, рожевочий такий, очі - долу! У тексті багато разів повторюється слово important - «важливий, значний». А вона його читає: importAnt. А ударіння треба на першому складі: impOrtant. Він, покашлива і заливаючись рум'янцем, спочатку м'яко поправляв... А після шостого разу як рявкне: - Нікітіна! Я - не імпотент! "
"Обурений метушнею і шушуканням у задніх рядах під час лекції, професор видав: - Що за розмовники в задах! "
"У школі під час генерального прибирання. Наша класна розподіляє фронт робіт: «Хлопчики миють парти, ці хлопчики - вікна, ці туди-то, ці сюди-то...» Потім, дивлячись на нас: «А ці дівчатка підуть на панелі».... Малися на увазі стіни ".
"Одного разу на уроці літератури, читаючи перед класом вірш Пушкіна, я замість" У мовчанку правив вантажний човен "прочитала" вантажний член ".
"Було якось времечко, коли я вчилася в класі шостому, сиділа вдома, тому що захворіла, і, побачивши старшого брата, який повернувся зі школи, хотіла завопити: «О, Ванюшка прийшов!», - потім передумала і вирішила крикнути: «О, Ванєчка прийшов!», - а вийшло: "О! Смердючка прийшов! "
"У нас в школі фізик якось сказав на повному серйозі про свою сім'ю: «Вони всі медики, а я педик». У сенсі - педагог. Ясен пень, весь клас лежав ".
У мене самій у школі був дуже кумедний випадок. Наш математик, веселий порожній (він любить посміятися над учнями), якось викликав до дошки одного хлопчика, а той, коли хвилюється, починає заїкатися і слова плутати, так що це випадково вийшло. Порожній: «Будь ласка, випишіть формулу на дошці». Учень: "А... писло чесати? " Порожній: «Ну, чесіть, чурите, якщо дуже треба...»
А ще наша класна, економічка, яка дуже трепетно ставиться до своєї роботи, хотіла назвати одну нашу шкідливу однокласницю жадіною і при цьому розтягнула гласну - щоб з великим виразом. Але, видно, у неї в голові в цей момент сиділо зовсім інше слово... І, набравши побільше повітря, вона випалює: «Ну, ти, Стася, жа-а-адніца!». Клас валявся від сміху...
Наша співробітниця, неповторна Вовча Ягідка - теж велика жартівниця і теж може видати фрейдистські шедеври: "Залиште, не перемикайте канал, тут же облажаемый мною Плющенко", "Мама, я сьогодні в магазині бачила такі облядаючі шорти", "Читаю сьогодні напис на екрані: «Натисніть тут, якщо набридло жити» (насправді - «Натисніть тут, якщо набридло чекати»)... Або ось застереження її тітки: «Мені, будь ласка, два пиріжки з місом і чотири з рясом».
А мій викладач з інформатики подейкував: «Вам незрозуміло, або ще раз пояснити?».
Якщо вже пішла така пиятика, то розповім і про інших колег. Ось, наприклад, у нашої Stacy часом буває така плутанина: «квасний хліб», «сетова йодочка», «перепонна барабанка», «стог в голці сіна».
Natalia розповідає: "Прийшов адмін, а у мене якраз випадковим чином (здуру видалила) пропала іконка" згорнути всі вікна ". Я йому і кажу: «Вадику, по-хорошому, поверніть мені іконку взад».
Або ось ще: "Моя подруга, будучи в США, хотіла купити горіхову олію в одному з супермаркетів. Але розмовну англійську підкачав і замість того, щоб сказати: give me peanut butter, вона сказала: give me PENNIS butter. Думаю, всім кинулася в очі ЗАПОВІТНА відмінність першої фрази від другої "....
А Kate нерідко видає таке: "Я племіннику: «Муки рій!» («руки мій»). І ще: «Знімай ноги!» - про взуття. У відповідь на питання: «Катя, що робиш?» - кажу: «співаю мовляв!».
Промовляючи що-небудь, людина вибирає в середньому три слова в секунду із запасу ємністю, щонайменше, в 40 тисяч слів. Паралельно з цим він відтворює від трьох до п'яти складів і дюжину фонем, у виголошенні яких беруть участь до 100 різних м'язів.
Ці дослідження про мовні помилки були опубліковані сучасними вченими в італійському журналі Mente & Cervello.
Психобіолог Альберто Оліверіо з Центру наукових досліджень Університету La Sapienza, зазначає, що "іноді помилка є наслідком вилучення з пам'яті помилкової рухової схеми. Кожному слову відповідає певний рух м'язів мовного апарату. Мозок може допустити помилку, витягти з пам'яті і "послати в ефір" помилкову моторну схему ".
Так що ж криється за всіма цими випадково оброненими фразами - який підступний умисел, який таємний надлом, яка людська комедія?.. Для нас це все ще залишається загадкою. Але кожен раз, почувши від кого-небудь сказане без будь-якої задньої думки: «Піду до вікна», - борюся зі спокусою відповісти: «Ну йди, какні!»...