Навчання дитини

Навчання дитини

Але це не просто передача знань від одного до іншого. Це насамперед процес активного оволодіння знаннями, вміннями та навичками під керівництвом вчителя. Навчання має бути розвивальним. Повідомляючи учням знання, викладач вчить їх мислити і спостерігати, висловлювати зрозуміле в промові. Учень опановує не тільки знання, а й спосіб самостійно мислити, здобувати знання. Добре організоване навчання носить виховний характер. У процесі навчання формується особистість учня: її спрямованість, вольові риси характеру, здатність тощо.


Вступ до школи - відповідальний момент у житті дитини. Початок навчання змінює його становище в сім "ї. У нього з'являється безліч нових обов'язків: вчасно прийти до школи, виконати домашнє завдання, допомогти товаришу.

Таким чином, з першого дня вступу до школи відносини дитини з оточуючими регулюються принципом обов'язковості. Розширюється коло обов'язків. Добре вчитися - це борг не тільки перед батьками, а й перед класом, перед школою, перед усією країною, перед самим собою. Для дитини становище учня - новий соціальний статус особистості.

У процесі шкільного навчання формуються і змінюються мотиви навчання: від випадкових, пов'язаних з особистою зацікавленістю, у молодшого школяра, до громадських, які випливають з почуття обов'язку, - у старшокласників. У першому році шкільного навчання нерідко мотивом є не борг або інтерес до знань, а прагнення отримати хорошу позначку, обрадувати батьків. У середній школі розвивається диференційований інтерес до предметів. У зв'язку з цим виникає допитливість до проблем науки, з'являється мотив при набутті знань, що задовольняють пізнавальні інтереси підлітка. Формування почуття обов'язку, совісті як вищих регуляторів поведінки включає в сферу мотивів вчення вищі моральні почуття.

За час навчання в школі дитина проходить тривалий шлях розвитку. У початкових класах він опановує основи грамоти, доступні йому природничі та історичні знання, а також елементарні форми праці (обробка паперу, тканини). Початкова школа готує учня до навчання в старших класах.

Експериментальне навчання показало, що діти в початковій школі здатні засвоювати не тільки прості арифметичні дії, а й складні математичні залежності. Вони засвоюють рідну мову так міцно, в такому обсязі і на такому рівні теоретичного узагальнення, що це значно полегшує її подальше вивчення в середній школі. Тому питання раціональної організації педагогічного процесу знаходяться в центрі уваги радянських психологів, які працюють у галузі педагогічної психології.

Навчальна діяльність у середній школі вимагає від учня більшої відповідальності та свідомого ставлення до навчання. Перш за все, у зв'язку з предметним викладанням слабшає контроль вчителя за діяльністю учня. Підвищуються вимоги до якості розумової діяльності. Від школяра вимагається не стільки запам'ятовування, близьке до тексту, скільки розуміння, переосмислення матеріалу, що вивчається. Математика, фізика, історія та інші предмети формують систему понять, знань, закладають основи світогляду.

Предмети політехнічного циклу лежать в основі практичної підготовки до трудової діяльності. На уроках з цих предметів виробляють трудові вміння і навички, що на жаль має частку участі школяра в суспільно корисній праці.

У старших класах середньої школи формуються матеріалістичний світогляд і переконання, з якими пов'язуються мотиви навчальної та трудової діяльності.