"Мотивація - це сукупність факторів, що визначають поведінку. Це поняття описує стосунки між дією і причинами, які його пояснюють або виправдовують "(Ж. Годфруа).
Більш виразно висловлюється В.І. Ковальов: «Під мотивацією нами розуміється сукупність мотивів поведінки та діяльності». Всі крапки над i в рамках цього підходу розставляє В.Д. Шадріков. Згідно з його схемою мотивація обумовлена потребами, цілями особистості, рівнем домагань, ідеалами, умовами діяльності (як об'єктивними, так і суб'єктивними - знаннями, уміннями, здібностями, характером), світоглядом, переконаннями, спрямованістю особистості тощо. З урахуванням цих факторів людина приймає рішення.
У рамках другого підходу мотивація розглядається як динамічна освіта, як процес, що підтримує психічну активність людини на певному рівні. Він також має своїх численних прихильників.
"Мотивація - це процес психічної регуляції, що впливає на напрямок діяльності та кількість енергії, що мобілізується для виконання цієї діяльності, - пише В.Н. Куніцина.
На думку В.І. Ковальова процес виникнення мотиву розгортається наступним чином. Виникнення потреби - усвідомлення потреби - зустріч потреби зі стимулом - трансформування (зазвичай за допомогою стимулу) потреби в мотив - усвідомлення мотиву. У процесі усвідомлення мотиви поведінки шикуються в певну ієрархію. Одні з них займають більш значуще, інші - менш значуще положення.
А. Г. Ковальов наступним чином описує процес мотивації. Відчуття голоду викликає в свідомості образ предмета, який би міг стимулювати потребу. Під впливом цього образу у суб'єкта виникає спонукання (імпульс) до дії, яка співвідноситься з ситуацією (зовнішніми умовами) з установками особи (внутрішні умови), що, в кінцевому рахунку, призводить до постановки мети і вироблення плану дії.
Є.П. Ільїн пропонує більш розгорнуту схему мотиваційного процесу, (коли стимулом є потреба організму) результатом якого виявляється мотив.
1 стадія - це стадія формування первинного (абстрактного) мотиву. Суть її у формуванні потреби особистості та спонукання до пошукової діяльності.
Для того, щоб органічна потреба (потреба) перетворилася на потребу особистості, суб'єкт повинен її прийняти як особистісно значиму. У цьому випадку вона почне переживатися людиною, що виражається у внутрішній напрузі і прагненні людини від неї позбутися.
На цій стадії предмет задоволення потреби максимально узагальнений (наприклад, мені потрібно поїсти, але поки не знаю, що конкретно я хочу або буду їсти), тобто виникає так звана абстрактна мета.
Її поява веде до формування спонукання і пошуку конкретного предмета задоволення потреби. Поява спонукання означає закінчення формування первинного мотиву, в структуру якого входять потреба, мета, спонукання до пошуку конкретної мети.
2 стадія - це пошукова зовнішня або внутрішня активність. У разі, якщо людина потрапляєте незнайому обстановку або не володіє необхідною інформацією, вона змушена зайнятися пошуком реального об'єкта в зовнішньому середовищі («що підвернеться, то і з'єм»).
Внутрішня пошукова активність пов'язана з мисленим перебором конкретних предметів задоволення потреби. По суті, це стадія інтелектуальної обробки потреби і втілення її в план, мета. Завдання цієї стадії - у визначенні суб'єктивної ймовірності досягнення успіху.
На 3-й стадії здійснюється вибір конкретної мети і формування наміру її досягнення. На попередній стадії мета була визначена. При цьому вона постає у вигляді образу майбутнього результату. Добре відомо, що найболючіша для людини процедура - це процедура вибору. Оскільки будь-яка мета характеризується і своїм рівнем (яким повинен бути результат: високим або низьким), то вибір мети обумовлений рівнем домагання, зокрема потребою досягнення або уникнення невдачі.
Таким чином, на цій стадії виникає намір досягти мети, що виражається у свідомому навмисному спонуканні до дії. Саме це спонукання призводить до дії людини і з її виникненням закінчується формування конкретного мотиву.
Таким чином, у поданні Є.П. Ільїна мотивація постає як процес формування мотиву.
Однак, поряд з таким розумінням можливо й інше - мотивація - це сукупність мотивів поведінки та діяльності. У цьому випадку для оцінки мотивації використовуються ті ж параметри - сила і стійкість, що і при оцінці мотиву. Поряд з ними використовуються й інші - множинність, структурність, ієрархічність.
Множинність характеризує розвиненість змісту, тобто достатнє число мотивів. Структура мотивації оцінюється з того, як ці мотиви пов'язані між собою в рамках одного рівня. Ієрархічність визначається на основі домінування різних груп мотивів.
Виразним прикладом тому служить відома ієрархія мотивів А. Маслоу, яка відкривається фізіологічними потребами, включає в себе потреби безпеки, потреби і любові, самоповаги і завершується потребами самоактуалізації.
Ієрархія потреб особистості та відповідних їм мотивів, по суті, висловлює її генеральну динамічну тенденцію - спрямованість особистості - системоутворюючу якість особистості, своєрідний інтегратор усіх динамічних тенденцій особистості. Як зазначав С.Л. Рубінштейн, «проблема спрямованості - це, перш за все, питання про динамічні тенденції, які в якості мотивів визначають діяльність, самі в свою чергу, визначаючись її цілями і завданнями». Тому спрямованість особистості проявляється у всіх видах потреб, мотивах і мотиваційних освітах. Саме спрямованість визначає психологічний вигляд особистості, підкреслював Б. Ф. Ломов. Саме в спрямованості виражаються цілі, в ім'я яких діє особистість, мотиви, її суб'єктивні відносини. Тому, визначаючи спрямованість особистості, можна сказати, що вона висловлює ставлення особистості до цілей її діяльності на емоційному, пізнавальному (когнітивному) і поведінковому рівнях.
Саме в спрямованості виражається змістовний, якісний момент потребісно-мотиваційної сфери особистості як сукупності всіх потреб, мотивів, мотиваційних утворень і рис особистості, які формуються і розвиваються протягом її життя. Безумовно, що сама по собі ця сфера динамічна і тому змінюється залежно від обставин життя людини. Однак очевидно й інше: деякі мотиви виявляються досить стійкими і домінуючими, які утворюють своєрідний стрижень особистості. У них те й проявляється спрямованість особистості.
Б.Ф. Ломов зазначав, що потребісно-мотиваційна сфера особистості становить своєрідний фундамент, на якому формуються життєві цілі особистості, що визначають її життєвий шлях. У життєвих цілях особистості знаходить своє вираження створювана нею концепція життя, її сенс, згідно з якою і вибудовується життєвий шлях особистості. Оскільки спрямованість висловлює ставлення не тільки до цілей діяльності, а й цілей - цінностей життя, ліжко в світлі тієї чи іншої спрямованості вибудовується життєвий шлях особистості.
Як говорилося вище, особистість характеризується не тільки тим, що вона хоче, до чого прагне, але і тим, що вона може, на що вона здатна. Але здібності характеризують не тільки можливості людини. Вони нерозривно пов'язані зі схильностями, тобто включають і момент спрямованості. Зрозуміти здібності людини можливо в ході аналізу життєдіяльності особистості.