Багато відомих діячів культури впевнені, і небезпідставно, що людина, яка нешанобливо ставиться до рідної мови - дикун. Фахівці справедливо вважають російську мову величезним багатством. Адже саме мова свідчить не тільки про досягнення чи недоліки суспільства, а й культуру людини, її освіченість.
Один аспектів російської мови - усна мова. На жаль, сьогодні вона перебуває в незавидному стані. Мова більшої частини населення бідна, наповнена жаргонними виразами, арго, споконвічними словами.
Адже враження про людину, перш за все, складають за її вмінням говорити. Культура усної мови - це саме той «одяг», за яким зустрічають. Вона свідчить про освіченість людини, її приналежність до певного соціального шару.
Біда нашого суспільства в тому, що навіть люди, чия професія пов'язана зі словом, недбало ставляться до своєї промови. Усна мова політиків, журналістів рясніє просторіччями, неправильно побудованими фразами, використанням неправильних граматичних форм. Крім того, багато політиків допускають у своїх виступах занадто експресивне забарвлення пропозицій, яке неприпустиме в публічних виступах. Наприклад, Президенту належить фраза про те, що «... Росія може як слід огріти».
Багато політиків настільки захоплюються «словесною творчістю», що їх усна мова повністю знецінюється. Досі на слуху міркування Черномирдіна про те, що "... в Росії стоїть не те, що потрібно ". Не відстають від нього і сучасні чиновники.
Чого варта така цитата (з доповіді однієї Челябінської високопоставленої чиновниці): "Народжуваність в області була... низькою, але команда... губернатора області... скоординувала свої зусилля, і... народилося на 2000 немовлят більше ".
Дивують одкровення колишнього міністра з НС: «Коли я йду в лазню з хорошою компанією, обов'язково де-небудь трапляється катастрофа». Звичайно, особливості усної мови полягають в її емоційності, але в даному випадку коментарі зайві.
Для того щоб усна мова була яскравою, образною, а головне - зрозумілою і логічною, рекомендується дотримувати норм, які закріплені в словниках, правилах.
У російській мові жорстко унормовані такі моменти:
- Лексична доречність. Її норми закріплені в лексичних словниках. Неправильне вживання слів часто призводить до повного спотворення або втрати сенсу фрази або висловлювання. Частою помилкою є неправильне вживання омонімів або паронімів - кістяний (замість косний) склад розуму; шкірний (замість шкіряний) гаманець.
Іноді люди просто не розуміють значення слів, які вставляють у свою промову (наприклад, Росія переживає черговий казус).
- Граматичні форми також зафіксовані. Вони включають правила, що стосуються словоутворення, синтаксису, морфології.
У словоутворенні закріплені способи, за допомогою яких можна утворювати слова. Типові помилки - неправильне вживання афіксів: перетворення (замість перетворення), глибизною (замість глибиною).
Морфологія диктує правила освіти і поєднання слів, точне вживання їх у контексті. Не можна говорити: замовний бандероль, рейки, лохматий хмар.
- Синтаксичні норми вимагають правильної побудови фраз, словосполучень. Найпоширеніша помилка сьогодні - неправильне вживання деєпричастних обертів. За правилами, вони належать до дієслова, позначають його додаткову дію. Тому фрази «вийшовши на вулицю, мені стало спекотно», «підходячи до кімнати, пролунали гучні звуки» категорично неприпустимі.
- Стилістка. Визначає правила використання лексики залежно від конкретної ситуації. Не можна вживати, наприклад, розмовні слова в діловій промові.
- Вимова.
- Наголоси.
- Інтонація.
Останні три норми зафіксовані в орфоепічних та орфографічних словниках.
Усна мова - один з показників загальної культури будь-якої людини. Її потрібно постійно вдосконалювати, розвивати. Людина, яка правильно говорить, зможе швидше досягти успіху в особистому житті, в професійній сфері.