Практично кожній людині під силу написати вірш, проте далеко не всі на це вирішуються. Між тим, для створення ритмічно організованого рифмованого тексту достатньо вивчити теорію віршування і трохи потренуватися.
Теорія вірша
Насамперед потрібно познайомитися з теоретичними основами написання віршів. У загальноприйнятому розумінні вірш - це особлива художня форма мови, якій притаманні ритм, метричність, наявність розміру і рими. Під ритмом тут розуміється якийсь звуковий порядок побудови віршованих фраз. Найпоширеніша на сьогоднішній день стихускладнення - силабо-тонічна. Цей термін означає, що рядки у вірші повинні бути організовані як за кількістю складів, так і за кількістю наголосів.
Друга важлива складова вірша - метрична організація, тобто постійне чергування ударних і безударних складів по тій чи іншій системі. У поєднанні з додатковими характеристиками, такими як кількість подібних чергувань, закінченнями рядків та іншими моментами формується віршований розмір. Способів метричної організації існує безліч, проте найбільш поширені п 'ять, з яких два так званих "двосторонніх", коли сильний слог через один чергується зі слабким (ямб і хорей), і три трьохстопних (один ударний слог на два безударних) - дактиль, анапест і амфібрахій. Різниця між ними полягає в положенні ударного слогу щодо безударних.
Один з найвідоміших поетів Німеччини Шиллер міг писати вірші, тільки якщо відчував запах гнилих яблук, тому в його кабінеті завжди стояла тарілка з зіпсованими плодами.
Третій атрибут вірша - рифма. Видів і способів класифікації рифм досить багато, але для початку варто запам 'ятати, що рими бувають чоловічі, коли ударіння падає на останній слог, і жіночі, коли ударний слог передостанній. Крім того, вірші класифікуються за розташуванням рифм у чотириростиші.
Практика та вправи
Освоївши теоретичну частину, можна переходити до практичних вправ. Для початку потрібно навчитися писати правильно. Тут не стільки важливий зміст вірша, скільки його форма: ви можете римувати все, що спадає вам на думку, лише б навчитися автоматично рахувати склади і відчувати ритм. Гарною вправою може стати вигадування рифм до першого-ліпшого слова (наприклад, гріх - горіх, сміх, всіх). У початківців поетів часто виникають труднощі з вибором теми. Саме тому більшість віршів написано про любов - найпоетичніше почуття. Щоб їх позбутися, спробуйте асоціативний підхід. Візьміть будь-яке слово або поняття і запишіть свої асоціації з ним. Тепер спробуйте описати це явище у вірші, використовуючи свої записи. Можливо, з першого разу у вас і не вийде шедевр світового рівня, але після декількох тренувань ви навчитеся з легкістю вибудовувати ланцюжки асоціацій навіть з найбільш прозовими предметами і подіями. Значну допомогу вам може надати читання класичних віршів, наприклад, Пушкіна. Маючи деяку теоретичну підготовку, ви зможете по-новому поглянути на знайомі з дитинства рядки, зрозуміти техніку виконання вірша.
Володимир Маяковський піддавався критиці з боку колег по поетичному цеху за те, що писав вірші "лесенкою", оскільки поети отримували гонорар за кожну сходинку, а рядків при такому способі виходило набагато більше.
Природно, всі ці рекомендації підходять лише для початкового етапу. Щоб розвинутися в поетичному плані, необхідно буде виробити власний стиль, використовувати унікальні образи, ламаний ритм, складні рими. Однак перед тим як навчитися складати вірші оригінально, необхідно просто навчитися писати вірші.