Стилістичні фігури - елементи поетичної мови, що підсилюють вплив тексту на читача, формують особливий образний лад поетичної мови; вони роблять сприйняття художнього твору більш живим і яскравим. Стилістичні фігури відомі з часів античності, вперше вони були описані в працях Арістотеля («Поетика», «Риторика»).
Стилістичні фігури мови - сильний засіб мовної виразності, але перевантажувати ними твір небезпечно: у цьому випадку будь-який художній текст виглядатиме громіздко і незграбно, перетвориться на сухий каталог метафор, порівнянь, епітетів. Художній смак, почуття художнього такту - це не менш важливо для автора-початківця (і маститого), ніж талант, обдарованість.
Мовні засоби виразності можна розподілити на дві рубрики. До першої належать композиційні оберти, що підсилюють яскравість висловлювання (власне стилістичні фігури - анафора, гротеск, іронія, епіфора, синекдоха, антитеза, градація, оксюморон та багато інших). Другу групу складають стежки - слова, вжиті в непрямому значенні; їх експресивність, виразність укладена в художньому переосмисленні лексичного значення (семантики) слова. До числа стежок належать метафора, метонімія, літота, гіпербола, порівняння, епітет тощо.
Зупинимося детальніше на деяких найбільш часто вживаних стилістичних фігурах і стежках.
- Анафора - в перекладі з грецької - єдиноначаття. Стилістична фігура, заснована на акцентованому повторенні початкових слів або частини фрази.
- Риторичне звернення або питання - висловлювання, побудоване у формі питання або звернення, як правило, до неживого об'єкта; зазвичай не передбачає відповіді, використовується для виділення, привернення уваги до частини тексту.
О, ти, кого поезія вигнала,
Хто в нашій прозі місця не знайшов,
Я чую крик поета Ювенала:
«Ганьба, кошмар, мене він перевів!» (Р. Бернс).
- Антитеза - художньо посилене протиставлення.
Я тілом у праху спливаю,
Розумом громам повеліваю!
Я цар - я раб;
Я хробак - я бог! (Г.Р. Державін).
- Багатосоюзія - надмірне вживання спілок, що посилює експресивність висловлювання.
Ні хреста, ні погоста не хочу вибирати... (І. Бродський).
- Інверсія - навмисна зміна звичного порядку слів у реченні.
Якщо стилістичні фігури переважно вживаються в поетичних творах, то за допомогою стежок можна збагатити, зробити більш виразним і експресивним прозовий текст.
Важливе місце серед стежок займає метафора, майже всі інші стежки споріднені їй або є особливим типом прояву метафори. Отже, метафора - перенесення найменування з предмета на предмет за ознакою схожості зовнішніх або внутрішніх особливостей, схожості справного враження або уявлення про структуру предмета. В її основі завжди лежить аналогія, багато лінгвістів визначають її як порівняння з пропущеною порівняльною зв'язкою. Але все ж метафора складніше порівняння, вона більш закінчена, завершена.
Розрізняють такі основні типи метафори: загальномову (окказіональну) і художню (узуальну). Загальномовна метафора - джерело появи нових найменувань у мові (ніжка стільця, носик чайника, ручка сумки). Ідея порівняння, живий виразний образ, що лежить в основі такого метафоричного перенесення, поступово стирається (мовну метафору називають також стершейся), експресивне забарвлення висловлювання втрачається. Жива художня метафора, навпаки, стає центром художнього тексту:
Анна кинула йому цей м'яч кокетства... (Л. Н. Толстой).
Приватними випадками метафори є епітет (експресивне, виразне визначення) та уособлення (метафоричне перенесення ознаки за типом «від живого до неживого об'єкта»):
Потішиться безмовна печаль і жвава задумається радість.... (А.С. Пушкін).
Дуже виразним і сильним засобом мовної експресії вважається гіпербола (художнє перебільшення): річки крові, оглушливий крик.
Стилістичні фігури і стежки мовлення - основа образного ладу мови. Майстерність письменника полягає зовсім не в постійному вживанні старих, які прийшли всім форм мовної виразності. Навпаки, талановитий автор зможе вдихнути живий зміст навіть у відомий всім літературний прийом, приверне таким чином увагу читача, освіжить сприйняття художнього тексту.