Розмовна лексика: відмінні особливості та область застосування

Розмовна лексика: відмінні особливості та область застосування

Спілкування є одним з основних призначень мови і передбачає використання різноманітних засобів з лексичної системи. Серед численних способів викладу в російській мові головним чином виділяються ті, які за своїм функціональним призначенням належать до розмовного або книжкового стилю. Перший варіант частіше використовується в повсякденно-побутовій мові, яка застосовується в неофіційній обстановці або ж у дружньому діалозі для обміну думками, почуттями та інформацією. У ній використовується розмовна лексика, якою властиві простота, смислова ємність і свобода вираження, що додають фразам живість і колоритність.


 

Розмовна лексика склалася в міському середовищі, тому вона позбавлена діалектичних особливостей і суттєво відрізняється від книжкової мови. Її можна зустріти як в усній, так і в письмовій формі у вигляді листів і записок. У цій лексиці використовуються висловлювання і обороти, що мають емоційно-експресивне забарвлення (іронічні, ласкальні, фамільярні, несхвальні та інші). Також у ній обмежено вживання абстрактних, іншомовних слів і термінології.

Розмовний функціональний стиль мовлення характеризується загальновживаними і нейтральними фразами (будинок, погода, час). Широко використовуються суфікси суб'єктивної оцінки з перебільшеним або зменшувальним значенням (сонечко,

холодина, лапушка, грязища), з розмовним відтінком: - к - (свічка, пічка), - яга (бідолаха, трудяга), - ятина (нудятина, пошлятина), - ша (вахтерша, докторша).

Крім цього, розмовна лексика утворює прикметники та дієслова оціночного значення (товстенний, вухатий, глазастий, подейкувати, наярювати, здоровіти, пошолювати тощо). Для більшої експресивності застосовується подвоєння слів (хороший-прехороший, дуже-дуже, сильно-пресильно тощо).

Наступний спосіб викладу - це книжковий стиль. Він включає в себе кілька функціональних різновидів: науковий, публіцистичний, художній та офіційно-діловий. Кожен з них має свої мовні особливості, в силу яких існують однойменні їм види лексики. Вони підпорядковуються усталеним нормам мови, відповідають певному граматичному оформленню і не підлягають відхиленню. Наприклад, в офіційно-ділових і наукових текстах неприпустимо використання елементів і вкраплень з інших стилів, тому що для них характерна лише чіткість, точність і логічна послідовність.

У деяких випадках розмовна лексика може використовуватися в книжковому стилі, особливо в художньому жанрі, де потрібно надати тексту велику емоційність і невимушеність (вкалувати, вечірком, дуріти, ковпачувати та ін.). Як правило, такі слова виходять за межі літературної мови, і їх вживання має бути обґрунтоване конкретними стилістичними цілями, тому що в іншому випадку вони сприяють засміченню мови. Досить часто розмовні слова вживають і в публіцистиці, для того щоб дещо оживити і прикрасити текст.