Галактика таїть в собі безліч питань, проте форма Землі досить довгий час не викликає у вчених сумнівів. Наша планета має еліпсоїдну форму, тобто звичайну кулю, але тільки трохи приплюснуту в місцях розташування полюсів.
Стародавні гіпотези про форму Землі
Про те, якою саме Земля форми, протягом всієї історії розвитку природничих наук сперечалися багато вчених і дослідників. Наприклад, Гомер робив припущення, що Земля являє собою коло. У свій час Анаксимандр виходив з того, що наша планета більше схожа на циліндр. У давнину люди припускали також, що Земля являє собою диск, який тримається на черепасі, яка, в свою чергу, спирається на трьох слонів і так далі. Були й такі припущення, що планета у формі човна плаває по безбрежному океану Всесвіту і височіє над ним у формі гори.
В античні часи була думка, що небо є величезним куполом. Він перекриває всю Землю, на ньому закріплюються зірки, а Сонце і Місяць роз 'їжджають по ньому на колісницях. У той час існувала легенда, ніби мандрівник, який дійшов до краю планети, переконався у всьому вищевикладеним на власні очі. Такі примітивні уявлення про світобудову Землі перестали задовольняти вчених і філософів Стародавньої Греції понад дві тисячі років тому. У шостому столітті до нашої ери Піфагор вже знав, що Земля має форму кулі і ні на чому не тримається. Аристотель узагальнив розробки на цю тему всіх філософів і математиків того часу. Він прийняв точку зору про те, що Земля є природним центром усього Всесвіту. Таке визнання про шароподібність планети стало значним кроком вперед для науки того часу, хоча інші міркування були дуже спірними. Геоцентрична система була прийнята більшістю вчених аж до шістнадцятого століття.
Однак ще наприкінці дев 'ятнадцятого століття була загальноприйнята думка, що наша планета знаходиться в абсолютно нерухомому стані. Пізніше офіційна наука визнала той факт, що не Земля, а Сонце рухається навколо нашої планети. Дійсно вірна гіпотеза з цього приводу була висунута тільки енциклопедистом Миколою Коперником.
Сучасні наукові дослідження форми Землі
Найбільше наблизився до справжньої форми Землі Бессель. Німецькому вченому вдалося розрахувати радіус стиснення планети у полюсів. Ці дані отримали ще в дев 'ятнадцятому столітті і вважалися майже століття незмінними. Цифри, точніше цих, отримав тільки в 20 столітті радянський вчений Красовський Ф.М. З цього часу точні розміри еліпсоїду носять його ім 'я. Різниця екваторіального і полюсного радіусів становить 21 кілометр. Дані незмінні з 1963 р.