Сучасна людина дуже скептично ставиться до релігії не тільки, завдяки занепаду духовності та культивуванню таких цінностей, які орієнтовані на матеріальне благополуччя, ділову активність і мотивовану корисність. Багато в чому цей масштабний процес зобов 'язаний протистоянню понять "віра" і "знання", які взаємно виключають один одного за самим їх визначенням.
- Епітет бога "всемогутній" і фундаментальна матерія
- Епітет Бога "всюдисущий" і глобальність Всесвіту
- Раціональність світобудови та ірраціональність Бога
- Взаємовигідне співробітництво хаосу і порядку
- Глобальність і абстрактність нуля і нескінченності
- Бог і закони світобудови
- Суперечність між вірою і знанням
- Парадокси в науці та абсурд у релігії
- Відсутність вибудуваної теорії
- Світова історія і сучасні віяння
Для того щоб довіритися не власним знанням, а якимось надприродним силам в самих базових життєвих пріоритетах, необхідно як мінімум розуміти, що вони існують насправді. Адже в іншому випадку невігластво може стати початком процвітання шарлатанства і підміни цінностей, що в свою чергу призведе не до прогресивного розвитку людства, а до його повної протилежності - регресу і знищення цивілізації.
Епітет бога "всемогутній" і фундаментальна матерія
Сучасна наука вже з повною достовірністю довела існування фундаментальної матерії в її хаотичному, але стабільному стані. Це повною мірою виключає всебічний контроль з боку будь-якої сили. Адже саме фундаментальна матерія є тим невичерпним джерелом енергії, яке живить всю матеріальну складову Всесвіту.
Таким чином, цілком очевидно, що елементарна (фундаментальна) матерія, яка заповнила собою не тільки просторово-часову структуру проявленого Всесвіту, але і "позамежні" аспекти макрокосму, є вищим початком всього сутнього. Однак нано рівень матерії не може бути божественним початком за тим принципом, що він виключає процес творення як творчого початку або вінця творіння.
Епітет Бога "всюдисущий" і глобальність Всесвіту
Виявлений Всесвіт являє собою не просто величезну сферу, яка постійно розширюється в своїх розмірах, тим самим відповідаючи поняттю "нескінченність", але і всю ту частину матеріального світу, що підкоряється законам її розвитку. Однак цілком очевидно, що на фундаментальному рівні відсутні закони впорядкування матерії. Тут не просто відбуваються парадоксальні явища, але на первинному (первородному) рівні створюється стабільне, але хаотичне (що принципово не піддається управлінню з боку законів логіки) матеріальне середовище, що виключає формування нових матеріальних структур.
У цьому сенсі фундаментальна матерія виключає впровадження в неї будь-якої субстанції, включаючи і носія законотворчої ініціативи - Бога.
Раціональність світобудови та ірраціональність Бога
Суперечність про існування Творця настає в той момент, коли трактувальники його інтересів починають стверджувати про його ірраціональність, вважаючи цей спосіб панацеєю від невігластва людського сприйняття божественного початку. Однак слід розуміти, що свідома функція людини не випадково озброєна логічним принципом для розпізнання законів Всесвіту. Саме розшифровуючи закони творення матерії та її взаємодії за допомогою логіки можна стверджувати, що цей принцип лежить в основі творчого процесу, а не його антагоніст - ірраціональність.
Взаємовигідне співробітництво хаосу і порядку
Беручи до уваги той факт, що хаотичний (фундаментальний початок) і впорядкована матерія (проявлений Всесвіт) можуть гармонійно співіснувати на принципах взаємовигідного співробітництва (енергія первинної матерії живить розвиток більш складних конструкцій матеріального світу) можна стверджувати і про заперечення існування в цій моделі взаємодії світлих і темних сил, які прагнуть лише руйнування
Тобто Бог і ворог людський за релігійною традицією намагаються знищити один одного. А в науково обґрунтованій моделі Всесвіту відбуваються виключно творчі процеси на принципі встановлення балансу і рівноваги.
Глобальність і абстрактність нуля і нескінченності
Ніколи ще теологічні обґрунтування не були здатні навіть приблизно усвідомити такі поняття, як "нуль" і "нескінченність". А адже саме глобальність фундаментальної матерії (умовного нуля) і абстрактність меж Всесвіту (умовної нескінченності) здатні розсунути рамки розширеної свідомості в питаннях осягнення законів Всесвіту.
Бог і закони світобудови
За релігійною традицією саме Бог створює закони буття і визначає правила розвитку Всесвіту. Однак цілком очевидно, що при такому розкладі сил абсолютно неможливо розглядати Творця як елемент (хоч і найвищого в ієрархії) Всесвіту, адже Він стоїть ніби окремо від свого творіння. Тобто модель, що передбачає розвиток просторово-часової іпостасі Всесвіту згідно з КВ (кодом Всесвіту) в цій конструкції просто виключена. Але тоді Бог не може бути синхронізований з Всесвіту і наповнює його матерією. Він сам себе виключає з системи. Породивши творіння, Творець ніби помирає.
Суперечність між вірою і знанням
Особливих слів заслуговує поняття "віра", яка з точки зору функціонування свідомої функції, що пізнає закони Всесвіту на основі логічного принципу, просто руйнує стабільність конструкції "людина - зовнішній світ". Адже вірити у щось передбачає повну відмову від усвідомлення цього. Таким чином, людина, яка беззаперечно вірить у Бога, сама заганяє себе в кут, відмовившись від пізнання законів світобудови.
Парадокси в науці та абсурд у релігії
Зіткнувшись з масою протиріч у Святому Письмі та Переказі предків (святих старців), людина зазвичай може знайти обґрунтування їм за рахунок наявності парадоксів і в науці. Однак не можна відмахнутися від того факту, що релігія свої протиріччя співвідносить з такими підмінами понять, як ірраціональність Творця, а наука апелює лише до того, що ще не змогла розкрити всі закони світобудови на поточний момент часу.
Крім того, нестиковки релігійного плану отці Церкви вважають віковічним Божественним промислом, а представники науки - лише тимчасовим явищем, пов 'язаним з невіглаством сьогодення.
Відсутність вибудуваної теорії
Вищевказані відмовки сучасна людина вже просто не може голослівно прийняти. Якщо навіть темним і забитим старозавітним людям регулярно були чудеса для доказу існування Творця, що вже тоді говорити про сучасних і освічених людей. Коротше кажучи, людина сьогодні відкидає розсудливі доводи отців Церкви про непізнаваність Бога. У даному випадку працює логічний принцип, заснований на міцному зв 'язку Закону (Творця) і людини (носія аналогічної свідомої функції). Немає логічного обґрунтування - немає і самого зв 'язку.
Світова історія і сучасні віяння
Тільки в країнах третього світу релігійні сили мають серйозний вплив на людські стосунки. У цивілізованих країнах релігійні інститути вже давно є другорядними структурами в ідеологічному фундаменті держави. Таким чином, людина знання по самому визначенню порядку речей виключає сліпу віру в Бога. Навіть душевні (психічні) хвороби сьогодні прийнято лікувати, застосовуючи сучасні методи, а не архаїку століть.