Слово "" неліквід "" в ужитку має багато значень, проте для фінансистів воно передбачає продукт, що покладався на складі. Але чому так відбувається? І чи є способи, щоб запобігти цьому?
Неліквідом називається сировина або готова продукція, яка не використовується підприємством і зберігається в запасі. Це можуть бути як товари з закінченим терміном придатності, а тому не підлягають ліквідації, так і продукти з дуже високою якістю, які тільки в силу обставин затрималися на складах.
Але з визначенням товару-неліквіда треба проявляти відому обережність і не поспішати. Наприклад, якщо продукт затримався на складі на 2-3 місяці, чи можна вважати його неліквідом, і прагнути позбутися його? Однозначної відповіді немає, оскільки велике значення має динаміка продажів конкретної фірми. Якщо для неї нормально реалізовувати таку кількість продукту в середньому за місяць, то лежить на складі - неліквід. А якщо такий товар зазвичай розпродають за півроку, то неліквідом його назвати не можна.
Звідки береться неліквід?
Серед основних причин виникнення неліквіду можна назвати такі:
- втрата якості продукту при занадто довгому зберіганні;
- завищений план продажів, внаслідок чого неправильно визначається обсяг закупівель, і на складах накопичуються залишки;
- помилки в складському зберіганні, коли, наприклад, про товари в страховому запасі можуть просто забути;
- відмова постачальників замінювати бракований продукт, що трапляється нерідко, якщо фірма співпрацює з монополістами або випадковими контрагентами;
- закуплена партія продукту, в збуті якого немає ніякої впевненості - це часто відбувається з новинками на ринку, оскільки інтенсивність їх продажів дуже складно передбачити;
- укладення бартерних угод, у результаті яких організація цілком може отримати продукт із сумнівною ліквідністю.
Ці випадки найбільш часто зустрічаються, але не вичерпують весь список причин, через які на складах утворюється неліквід. Це може статися, якщо раптово впав попит, або якщо керівництво підприємства заборонило продавати продукт за зниженою ціною. Крім того, товар може бути нав 'язаний постачальником, а реальної необхідності в ньому немає. Або розмір/кількість залишку перевищує необхідну покупцеві норму, а то й виявляється сильно менша за неї.
Профілактика неліквіда
Кращою профілактикою зниження ліквідності продукту вважається своєчасне відстеження запасів на ранніх стадіях. Але ефективними можуть бути й інші заходи:
- раз на 2 тижні необхідно складати звіт по товару, залишок якого не змінювався протягом місяця (за винятком випадків, коли такий запас виправданий), звіт повинен включати перелік зберігається на складі товару, його кількість у залишку, а також дату, коли товар в останній раз був виданий;
- у той же термін потрібно складати звіт про продукцію, чия реалізація в місяць не перевищила 5% від залишку, - це дає можливість виявити прихований неліквід;
- раз на місяць менеджери організації повинні проводити наради, завдання яких - спільними зусиллями знайти варіант для реалізації неліквіду або іншого його застосування.
Щоб продати неліквідний товар, який вже є на складі, потрібно дізнатися його реальну ринкову вартість, за якою такий продукт швидко куплять, а про балансову вартість краще забути. Далі треба створити прайс-лист і випустити товар у продаж, якщо термін його придатності не закінчився.