Нейродерміт: психосоматика, симптоми, діагностика, лікування, відновлювальний період та профілактика захворювання

Далеко не всі захворювання пов 'язані з фізичними порушеннями в організмі. На думку фахівців, багато патології - це результат психологічного стану людини. Однією з таких хвороб вважається нейродерміт. Психосоматика цієї недуги вивчається вже протягом тривалого часу. Нейродерміт відносять до патологій шкіри. Як відомо, покровна тканина - це основний бар 'єр, що захищає нас від зовнішніх впливів. Однак шкіра реагує не тільки на фізичні подразники, а й на емоційні. Типовим прикладом є те, що ми червоніємо і блідніємо, почувши якусь певну інформацію. Це пов 'язано з реакцією судин кожного покриву на емоційне потрясіння. Постійні стреси можуть викликати не тільки короткочасний приплив крові, а й хронічні патології. Найбільш поширеною хворобою шкіри, що розвивається на тлі психологічних проблем, є нейродерміт. Недуга проявляється зудом і виникненням висипу.

Нейродерміт: опис патології

Нейродерміт - це хронічна патологія шкіри, що має алергічно-психогенну природу. Патогенез цього захворювання вивчається протягом декількох століть. Взаємозв 'язок між подразненням тактильного аналізатора та емоційними розладами описували відомі фізіологи, психологи і невропатологи. Нейродерміт шкіри по-іншому називають атопічним дерматозом. Хвороба широко поширена як серед дорослих, так і у дітей різного віку. До основних ознак патології належать такі симптоми:

1. Свербіж шкіри, не пов 'язаний з якимись фізичними або хімічними подразниками.
2. Поява розчісів на одній або декількох ділянках.
3. Почервоніння шкіри і висип.
4. Мимовільне зникнення свідомості.

Тривалий час атопічний дерматит приймали за нейродерміт. Психосоматика вивчає обидві патології. Однак між ними є суттєва різниця. Отже, чим відрізняється атопічний дерматит від нейродерміта і які вони мають схожості? Варто зазначити, що обидві патології відносять до хронічних шкірних захворювань. Вони мають схожі прояви. У деяких випадках відрізнити ці недуги за клінічною картиною практично неможливо.

Однак вважається, що атопічний дерматит більшою мірою має алергічну природу. Частіше він розвивається у дітей раннього віку, схильних до діатезу. Нейродерміт, навпаки, більше відноситься до психогенних патологій. Це підтверджується тим, що загострення хвороби виникають на тлі емоційних переживань. Пацієнти, які страждають від цієї недуги, більш схильні до депресії та особистісних змін. Найчастіше патологія розвивається у людей віком від 20 до 40 років.

Нейродерміт: психосоматика, причини хвороби

Протягом довгого часу нейродерміт ставився до виключно дерматологічних захворювань. Однак у середині минулого століття вчений Александер, який займається цією проблемою, включив патологію в ряд психосоматичних проблем. Відтоді почалося активне дослідження причин, що провокують розвиток нейродерміту. Психосоматикою захворювання займалися такі відомі фахівці, як Шильдер, Феніхель і Фрейд. Завдяки вченим, виникло кілька теорій виникнення патології, заснованих на емоційних впливах. До можливих причин хвороби належать:

1. Характерний особистісний портрет пацієнта. Люди, схильні до нейродерміту, відрізняються підвищеною чутливістю, дратівливістю і ранимістю.
2. Емоційна пригніченість, що розвивається на тлі стресу.
3. Синдром хронічної втоми.
4. Біполярний розлад особистості.
5. Порушення сну.
6. Незадоволеність власним життям або занижена самооцінка.

Крім психосоматичних розладів, до причин хвороби відносять спадковість. Доведено, що частота зустрічуваності нейродерміта вище у людей, чиї батьки мають той же розлад. Тому патологія має не тільки психологічний механізм розвитку, а й генетичне походження. Тому причини виникнення та лікування нейродерміту повинні мати взаємозв 'язок. Підхід до терапії ґрунтується не тільки на симптомах, а й на виділенні факторів, що вплинули на появу ознак хвороби.

Механізм розвитку патології

Будь-який патологічний стан розвивається в результаті змін, що відбуваються на фізіологічному рівні. Не виняток і нейродермит. Психосоматика також відіграє важливу роль у патогенезі. Вона є пусковим фактором розвитку порушень. В першу чергу слід відзначити те, що нервова і покровна тканина формується з одних і тих же зачатків під час внутрішньоутробного розвитку. Фахівці виділяють такі аспекти в психосоматиці патології:

1. Незадоволеність відносинами з партнером.
2. Брак уваги.
3. Сприйняття дерматологічної патології як захисного механізму при розвитку проблем.

Як відомо, наш психологічний стан часто відбивається на фізичному здоров 'ї. Прикладом служить розлад травлення в періоди хвилювання, підвищений потовиділення, прилив спеки до обличчя при незручних ситуаціях тощо. Подібні факти природні, оскільки нервова система являє собою сукупність клітин, розташованих по всьому організму. Вона бере свій початок у головному мозку, де відбувається генерація всіх психологічних функцій. Тому емоційні подразники, що надходять як сигнал в ЦНС, швидко поширюються на інші органи. Це основне пояснення психосоматики нейродерміту у дорослих і дітей. Під впливом стресів починають активуватися різні системи організму. В першу чергу - імунітет. Це активує біологічно активні речовини, що виділяються в кров при запальних процесах. Таким чином, запускається псевдоалергічна реакція на стрес.

Нейродерміт: симптоми, фото патологічних елементів

Симптоми атопічного дерматоза схожі з ознаками інших захворювань шкіри, що мають грибковий, алергічний і паразитарний характер. Розпізнати нейродерміт можна лише після вивчення психології пацієнта. Людей, схильних до подібної недуги, виділяють особистісні зміни. Серед них - пригніченість, тривожність, мнительність, агресивність. До фізичних симптомів хвороби відносять виражений свербіж шкіри і виникнення червоних плям. Зазвичай клінічні прояви провокуються стресовими ситуаціями, наприклад незадоволеністю в статевих відносинах, проблемами на роботі тощо.

Свербить починається раптово, може тривати протягом декількох годин і навіть днів. Він не пов 'язаний з порушенням гігієни та іншими причинами. Зазвичай шкіра чешеться в певних місцях, це може бути - волосиста частина голови, обличчя, нижні або верхні кінцівки. На цих ділянках швидко з 'являється червона пляма, а потім - дрібні прищики. Основним елементом нейродерміту вважається папула. Зображення патологічних ділянок шкіри не відрізняється від картини розчісів при інших дерматологічних хворобах.

Клінічна картина захворювання у дітей

У деяких випадках нейродерміт розвивається в ранньому віці. У подібних випадках він практично не відрізняється від алергічного дерматиту. Клінічні прояви цих захворювань аналогічні. Різниця лише в пусковому механізмі розвитку патології. Найчастіше при схильності до діатезів розвивається нейродерміт у дітей. Симптоми і лікування недуги ті ж, що і у дорослих пацієнтів. Психосоматика хвороби пов 'язана з браком уваги з боку батьків та особистісними особливостями характеру. Виявити нейродерміт у дитини складніше, ніж у дорослого. Щоб помітити зв 'язок між стресом і симптомами, слід звернути увагу на психологічний стан малюка, частіше розмовляти з ним і приділяти більше часу.

Клінічні форми нейродерміту

Розрізняють декілька типів нейродерміту. Хворобу класифікують за клінічною картиною. А саме щодо локалізації шкірних проявів. Залежно від цього фактору виділяють такі форми недуги:

1. Обмежений нейродерміт. Локалізоване ураження характеризується виникненням папул на певних ділянках шкіри. Найчастіше патологічні осередки з 'являються на ліктьових і колінних вигинах, в області шиї, пахових складках. Відзначається симетричність ураження. Папули мають невеликий розмір і нерівний контур. Колір шкіри в зоні ураження може бути рожевим або червоним. Це залежить від інтенсивності свербіння. Здорова шкіра, що оточує папулу, найчастіше має суху структуру.
2. Дифузний нейродерміт. Ця форма патології протікає важче і більше нагадує атопічний дерматит. Вона характеризується поширеним зудом шкіри і злиттям папул. Локалізуються патологічні ділянки на кінцівках, тулуб, обличчі та волосистій частині голови.

Незалежно від форми захворювання, причини виникнення та лікування нейродерміту не відрізняються. Терапія повинна бути спрямована як на психологічний аспект проблеми, так і на усунення симптомів.

Діагностичні критерії нейродерміту

До критеріїв нейродерміту належать папули рожевого кольору, що виникають без видимої причини на тлі сильного свербіння. При обстеженні виявляється відсутність зв 'язку захворювання з грибковими, паразитарними та бактеріальними інфекціями шкіри. Крім цього до критеріїв патології варто віднести характерний психологічний портрет пацієнта.

Диференційна діагностика при нейродерміті

Нейродерміт - це психогенно-алергічне захворювання, яке має характерну клінічну картину. Симптоми недуги нагадують ознаки таких патологій, як дерматит, крапивниця, пруріго тощо. Щоб провести диференційну діагностику між цими хворобами, варто виконати різні дерматологічні проби. За відсутності інфекційного ураження шкіри, слід звернути увагу на психосоматику.

Лікування патології у дорослих і дітей

Незважаючи на те що основна роль у патогенезі нейродерміту відводиться психологічному стану, лікування хвороби істотно не відрізняється від терапії при інших дерматологічних недугах. Щоб усунути свербіж і розвиток запальної реакції, призначають антигістамінні препарати. До них належать таблетки "Супрастін", "Димедрол" і гель "Феністил". При наявності сильних розчісів та інфікуванні шкіри потрібні антисептичні та підсушуючі засоби. Щоб рана не нагноїлася, її змащують розчином "Діамантової зелені".

Психологічна допомога при нейродерміті

Не варто забувати про психологічну природу нейродерміта. Відгуки пацієнтів вказують на те, що впоратися з цією патологією допомагає тільки усунення стресових ситуацій. Щоб звести загострення недуги до мінімуму, рекомендується нормалізувати раціон харчування і режим дня. Для поліпшення морального стану рекомендується відвідувати психолога, налагодити зв 'язок з близькими людьми, займатися своїм хобі, здійснювати прогулянки на свіжому повітрі.

Профілактика розвитку нейродерміту

Якщо людина має генетичну схильність до дерматологічних патологій, слід займатися профілактикою нейродерміту навіть за відсутності симптомів. Для цього необхідно уникати контактів з різними алергенами, уникати стресів, дотримуватися правил гігієни і доглядати за шкірою.