Нижньочелюстні контрактури характеризуються зведенням щелеп внаслідок патологічних змін м 'яких тканин в області обличчя. У більшості випадків подібна патологія - набута хвороба.
Контрактура нижньої щелепи: класифікація та причини
Ця патологія виникає внаслідок травматичних і запальних змін суглобів підшкірної клітковини, самої шкіри, нервових волокон, жувальних м 'язів, навколоушно-скроневої фіксації. Залежно від тяжкості перебігу і проявів хвороби розрізняють кілька видів контрактур нижньої щелепи. До них належать тимчасові (нестійкі) і стійкі патологічні процеси, а також вроджені і придбані протягом життя пацієнта.
Нестійкі
Контрактури тимчасового характеру виражаються в слабкості жувальних м 'язів. Найчастіше проявляються у вигляді ускладнень внаслідок тривалої фіксації щелепи (наприклад, після носіння шин) або як наслідок запального процесу в тканинах щелепи.
Стійкі
Стійкі патології обумовлені деформуванням нижньої частини обличчя внаслідок рубцювання м 'яких тканин або запальних процесів. Наприклад, після отримання вогнепального поранення в область обличчя, травмування кісток черепа, переломів, опіків, а також перенесених запалень навколочисних тканин.
Поява рубцевої контрактури нижньої щелепи нерідко пов 'язана з такими захворюваннями, як виразковий стоматит, сифіліс, уїдливо-некротичний гінгівіт.
Внаслідок зміни м 'яких тканин розвивається обмеження рухливості нижньої частини обличчя, що призводить до значного погіршення якості життя пацієнта аж до серйозної деформації лицьового скелета, особливо якщо рубці формуються відразу в декількох навколочисних областях.
Контрактура нижньої щелепи після анестезії може виникнути внаслідок порушення техніки проведення процедури. У цьому випадку хвороба відноситься до ряду запальних.
Існує три ступені контрактури нижньої щелепи:
- Перша - відкривання рота пацієнта слабо обмежене. Відстань між поверхнями центральних зубів верхньої і нижньої щелепи - 3-4 см.
- Друга - обмеження відкриття рота в межах 1-1,5 см.
- Третя - рот відкривається не більше ніж на 1 см.
Вроджені й набуті патології
Вроджені зміни тканин щелепи і кісток скелета зустрічаються досить рідко. Набагато більшої уваги заслуговують набуті патології постійного і тимчасового характеру, що виникають внаслідок ослаблення лицьових жувальних м 'язів. В окремих пацієнтів розвиток контрактури нижньої щелепи обумовлений спастикою (напругою) м 'язів на тлі істеричних станів. У таких випадках у людини виникає тимчасовий параліч особи, пов 'язаний з напругою м' язів в області нижньої частини обличчя.
Характерні симптоми
В результаті виникнення контрактури нижньої щелепи у пацієнта можуть спостерігатися деякі з наступних симптомів:
- порушення мови;
- труднощі в пережовуванні їжі;
- збільшення міжзубних проміжків, особливо в передньому ряду (зуби розташовуються віроподібним чином);
- деформація кісток щелепи;
- недорозвиненість нижньої щелепи пацієнта в порівнянні з верхньою;
- помітне зміщення нижньої щелепи при відкриванні рота.
Як лікуються контрактури?
Для усунення нижньочелюстних патологій використовують метод хірургічного втручання, спрямований на відновлення еластичності тканин обличчя, а також рухових функцій деформованих м 'язів.
Операція виконується під загальним знеболюванням шляхом вичерпування рубцевої тканини або поздовжнього розрізу рубця з подальшим заміщенням його здоровою тканиною, взятою з прилеглих до рубця областей або інших ділянок тіла пацієнта.
Рубці незначного розміру вдало усуваються за допомогою методу Лімберга (застосування трикутних клаптиків).
Для лікування контрактури нижньої щелепи, викликаної формуванням плоских рубців, проводиться повне вичерпування рубцевої тканини. Рани, що утворилися в результаті вичерпування, закриваються тонкими клаптиками шкіри, взятими з поверхні тіла пацієнта.
У випадках коли усунення рубця призводить до масштабних втрат м 'яких тканин, що призводять до оголення жувальних м' язів обличчя пацієнта, для компенсації втрачених ділянок застосовується метод Філатова. Це пластичний метод, що полягає в пересадці згорнутого трубкою клаптика шкіри пацієнта, вичерпаного разом з підшкірною клітковиною (Філатівський стебель). Такий спосіб часто застосовується при деформаціях, викликаних глибокими рубцевими утвореннями в тканинах шкіри, підшкірної клітковини, м 'язів і слизових оболонок ротової порожнини.
У випадках хірургічного усунення деформації нижньої щелепи, викликаної утворенням рубців в області жувальних м 'язів, проводиться відсікання їх від нижньої щелепи. При наявності множинних рубців, що сформувалися в прилеглих тканинах, у ряді випадків неможливо досягти результату самостійного відкривання рота пацієнта. У подібних ситуаціях хірургом вводиться спеціальний гвинтовий розширювач. Відсічений у момент операції м 'яз приростає до гілки нижньої щелепи в новому місці. Успіх відновлення втрачених функцій м 'язів надалі залежить від правильно підібраних методів реабілітації та якості виконання призначених реабілітологом лікувальних вправ.
Запальна контрактура нижньої щелепи лікується шляхом усунення джерела інфекційного процесу. У післяопераційний період проводяться обов 'язкові заходи реабілітаційного характеру, що включають механо- і фізіотерапію, а також лікувальну гімнастику.
Значення гімнастики
У плані відновлення втрачених функцій щелепи першорядне місце відводиться лікувальній фізкультурі не тільки в ранній післяопераційний період, але і при лікуванні контрактур, викликаних травмами і захворюваннями. Кінцевий результат проведеної хірургом операції багато в чому залежить саме від якості реабілітаційних заходів, правильно підібраних лікувальних вправ для розробки м 'язів щелепи.
Виконувати вправи можна самостійно перед дзеркалом або в групі пацієнтів, які страждають подібними порушеннями, під керівництвом і наглядом інструктора.
Комплекс вправ для відновлення
Заняття гімнастикою, як правило, складається з декількох послідовно виконуваних частин:
- Ввідна або підготовча частина, що складається з загальногігієнічних вправ, що виконуються протягом близько десяти хвилин.
- Спеціальна частина заняття включає вправи, підібрані індивідуально для кожного пацієнта відповідно до клінічної картини захворювання. Спеціальний комплекс вправ залежно від характеру перебігу післяопераційного періоду вводиться вже на восьмий день після хірургічного втручання, у важких випадках - на дванадцятий день після операції і в більш пізні терміни.
- Завершальний етап, як і ввідна частина, складається із загальних вправ.
Спеціальний набір вправ може складатися з таких рухів, як:
- Рухи нижньою щелепою і головою в різних напрямках.
- Мімічні рухи, що виконуються для відновлення функцій лицьових м 'язів, наприклад вправи для щік і доль (надування щік, витягування доль у формі посмішки або трубочкою, виконання оскалу та інші рухи).
Для закріплення отриманого результату рекомендується не припиняти заняття після виписки та проходження післяопераційних реабілітаційних заходів. Повторювати вправи в домашніх умовах необхідно постійно.
Заходи профілактики
Як правило, прогноз результату операцій з усунення причин контрактури сприятливий. Однак для попередження рецидивів лікарі рекомендують продовжувати реабілітацію після виписки зі стаціонару, зокрема проходити лікування на спеціальних апаратах протягом півроку після виписки з лікарні (механотерапія), виконувати призначені лікарем лікувальні вправи, пройти повторний курс фізіотерапії.
При дотриманні всіх показань ймовірність рецидивів значно знижується, а кінцевий результат операції поліпшується більш ніж в 50% випадків.
Зазвичай патологічний процес не відновлюється, за винятком випадків неповного видалення рубцевої тканини.
Найчастіше відновлення контрактури нижньої щелепи схильні юні пацієнти, прооперовані під місцевим знеболюванням, що не дозволяє повною мірою усунути причину контрактури. У низці випадків до рецидивів схильні діти, які ухиляються від дотримання призначених реабілітаційних заходів. У лікуванні подібних патологій у дітей важливо якісно виконати операцію з першого разу, після чого відразу рекомендувати пацієнту прийом грубої їжі (тверді фрукти, сирі овочі, сухарі, горіхи або льодяникові цукерки), що сприяє розробці м 'язів щелепи.