Хламідійний уретрит являє собою запалення сечовипускального каналу, що провокується бактеріями хламідіями, що передаються статевим шляхом. Набряки, запалення сечовевидного каналу проявляються різними симптомами, хоча часто ця патологія протікає без клінічних проявів.
Хламідійний уретрит - небезпечне захворювання, здатне вражати не тільки сечоводні шляхи, а й прилеглі органи, а також впливати на зір, травлення. Найчастіше хламідіоз протікає на тлі інших патологій, викликаних кокками, грибковими інфекціями або трихомонадами.
Види хламідійного уретриту
Кожен вид патології має свої особливості та відмінності від інших різновидів. При гострій формі клініка, як при гонококовій інфекції. А при хронічній симптоматиці повністю відсутня або ж змінюється при кожному загостренні. Хламідійний уретрит у кожної людини проявляється по-різному, тому його часто плутають з іншими недугами.
Різновиди патології безпосередньо залежать від ступеня ураження і місця локалізації недуги. За цими критеріями виділяють торпидний вигляд і тотальний. Іноді торпидний переходить в тотальний, а в запущених випадках у чоловіків може виникати простатит.
Причини виникнення патології
Найчастіша причина розвитку недуги - це незахищений статевий акт. Під час нього бактерії проникають з хворого організму в здоровий, причому зараження може відбуватися однаково часто як від чоловіків, так і від жінок. У чоловіків хламідії затримуються на слизовій статевого органу, починається їх активне розмноження. При ослабленому імунітеті патогенні мікроорганізми проникають в епітелій уретри, викликаючи її запалення. Під час своєї життєдіяльності бактерії виділяють токсини, які негативно впливають на субепітеліальну структуру сечового каналу.
Хламідійний уретрит може тривалий час себе ніяк не проявляти, що призводить до виникнення серйозних ускладнень.
Клініка хламідіозу у чоловіків
Захворювання сечовевидних шляхів, викликане хламідіями, протікає так само, як уретрить інших видів.
Інкубаційний період розвитку бактерій становить 7-25 днів, але може змінюватися в більшу і меншу сторони, залежно від імунітету людини.
Найчастіше хламідіоз проявляється болем в кінці сечовипускання у жінок і чоловіків, а також виділеннями з уретри різного характеру. Вони можуть бути склоподібними, гнійними, кров 'янистими. Найчастіше виділення спостерігаються вранці.
Симптоми чоловіків
Зазвичай уретрит у чоловіків на ранніх стадіях не має ніяких проявів, і лише через кілька тижнів з 'являються перші симптоми хламідійного уретриту. До основних проявів відносять:
- поява почуття печіння, біль в області уретри;
- головка статевого члена стає набряком, гіперемованим;
- з каналу виділяється жовтувате слиз.
Під час недуги дискомфорт з 'являється тільки в зоні ураження. При розвитку патології сеча починає виходити малими порціями, викликаючи хворобливість. Подібна клінічна картина розвивається при гонореї: найчастіше ці недуги протікають одночасно і з одними і тими ж симптомами.
Клініка у жінок
Спочатку у жінок немає жодних патологічних проявів недуги. Пізніше з 'являється відчуття дискомфорту в області статевих органів, слизові виділення. З наростанням клінічної картини виникає у жінок біль в кінці сечовипускання. Крім цього, клініка хламідіозу проявляється зудом в уретрі, появою неприємного запаху, болем і дискомфортом під час статевих контактів. З розвитку недуги змінюється характер виділень: спочатку вони прозорі, а пізніше можуть стати гнійними, кров 'янистими.
Якщо своєчасно не почати лікування, патологія швидко піднімається за сечостатевою системою, доходячи до шийки матки.
При недузі спочатку вражається передня стінка сечовипускального каналу, а потім симптоматика відступає. Через деякий час вона знову проявляється з новою силою. Така течія говорить про поширення інфекції.
Можливі ускладнення
Якщо своєчасно не розпочато лікування, то патологія ускладнюється. Вона може викликати різні недуги геніталій і сечостатевої системи, серед яких геморагічний цистит, епідиміт у жінок, а у чоловіків - стриктура уретри, ураження насіннєвих бульбашок, простатит.
Якщо лікування проводиться неправильно, то хламідії можуть призвести до імпотенції. У жінок вони викликають позаминочні вагітності, ерозію шийки матки. Бактерії здатні провокувати викидні.
Методи діагностики
Діагностика хламідійного уретриту проводиться в кілька етапів. Спочатку лікар збирає скарги, анамнез, проводить первинний огляд, під час якого забираються мазки на аналізи. Додатково призначають здачу крові, сечі. Після виявлення збудника інфекції встановлюються причини хламідійного уретриту. Це необхідно для того, щоб дізнатися, хто міг заразити пацієнта і кого заразити міг він. Сімейним парам проводять спільну терапію: обидва статеві партнери повинні пройти лікування, інакше вся терапія зведеться нанівець вже після першого статевого акту.
При підозрі на хронічну форму недуги лікарі призначають уретроскопію та уретрографію. В обов 'язковому порядку проводять бакпосів збудника, що дозволяє зрозуміти, якими антибіотиками найкраще лікувати.
Для визначення стану внутрішніх сечостатевих органів призначається УЗД.
Методи лікування
Після отримання даних діагностики починається лікування хламідійного уретриту. Оскільки недуга викликається бактеріями, лікар підбирає антибактеріальні препарати. Це можуть бути такі засоби, як "Офлоксацин", "Доксициклін" та інші види антибіотиків. З особливою обережністю підбираються медикаменти вагітним жінкам.
Лікування проводиться шляхом прийому препаратів всередину або ж методом введення їх в уретру. При хронічній формі проводяться фізіопроцедури. На час лікування статеве життя повністю виключається.
Вибір препаратів
Для успішної терапії підбираються такі антихламідійні препарати, які здатні проникати всередину структури клітини. Також варто враховувати, що хламідіоз виникає спільно з іншими патологіями, тому доктор повинен підібрати такий препарат, який зможе вплинути на всі види бактерій, тобто широкого спектру дії.
Для лікування використовують препарати з наступних груп:
- Тетрацикліни.
- Фторхінолони.
- Аміноглікозиди.
- Ріфампіцини.
- Макроліди.
- Сульфаніламіди.
Тетрацикліни
На початкових стадіях патології відмінні результати показують препарати тетрациклінового ряду - це "Тетрациклін", "Доксициклін". Їх призначають курсом від семи днів до двох тижнів. Ці медикаменти добре допомагають впоратися з цервіцитом, уретритом, ефективні при безсимптомному носійстві хламідій. Однак препарати цієї групи практично не використовуються.
Макроліди
До цих речовин відносять такі препарати, як "Еритроміцин", "Спіроміцин", "Азитроміцин" і деякі інші.
Колись для лікування хламідіозу використовували "Еритроміцин", але цей антибіотик застарів, сьогодні йому на зміну прийшли нові, більш ефективні препарати, серед яких "Азитроміцин".
"Азитроміцин": інструкція
В інструкції із застосування капсул "Азитроміцин" сказано, що цей засіб має широкий спектр дії. Препарат активний щодо грамполоджувальних і грамотрицьових бактерій, деяких видів анаеробних збудників, а також проти хламідій.
При прийомі всередину антибіотик повністю всмоктується з ЖКТ. При прийомі дозування 500 мг, максимальна концентрація в крові відзначається через три години. Новий засіб добре проникає в усі клітини, в тому числі в шкіру, м 'які тканини. Причому в тканинах засіб накопичується в тридцять разів більше, ніж у крові. Такі показники пов 'язані з тим, що азитроміцин практично не зв' язується з білками крові.
Показаннями до застосування препарату служать інфекційно-запальні патології, викликані чутливими до антибіотика мікроорганізмами:
- захворювання ЛОР-органів;
- хвороби дихальної системи, в тому числі атипова пневмонія;
- урогенітальний хламідіоз;
- хвороби органів ЖКТ тощо.
В інструкції із застосування капсул "Азитроміцина" сказано, що цей засіб приймається за годину до їжі або через дві години після прийому їжі.
При уретриті призначають одноразовий прийом капсул у дозуванні 1 г. При помірній нирковій недостатності корекція дозування не потрібна. З важким ураженням печінки слід з обережністю призначати препарат.
Побічні дії препарату можуть проявлятися різними клінічними симптомами, в числі яких: запаморочення, нефрит, набряклість, біль у грудній клітці, агресія, порушення сну, гастрит, свербіння, підвищена стомлюваність, гемолітична анемія, артралгія тощо. Слід дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та іншими транспортними засобами, так препарат впливає на здатність водити.
Засіб випускається в капсулах, упакованих по шість штук у контурну комірку. Одна контурна комірка упаковується в картонну коробку разом з інструкцією щодо застосування. Зберігається засіб при температурі не вище 25 градусів у недоступному для дітей місці.
Як і будь-який антибіотик, "Азитроміцин" відпускається тільки за рецептом лікаря.
Фторхіноли
Високу ефективність проти хламідій надають медикаменти фторхінолового ряду. Антибіотики цієї групи, які можуть призначатися: "Офлоксацин", "Пефлоксацин", "Норфлоксацин", "Ломефлоксацин" та інші. Однак лабораторні експерименти показали, що фторхіноли поступаються за ефективністю тетрациклінами і макролідам.
В даний час для лікування бактеріальних недуг використовують "Офлоксацин". Його призначають по двісті міліграмів двічі на день або по чотириста міліграмів один раз на добу. Засіб приймається протягом десяти днів. Стійкості хламідій до цього медикаменту практично не буває.
Боротьба з хламідіями
Для запобігання зараження будь-якою патологією, що передається статевим шляхом, рекомендуються тільки захищені статеві контакти і своєчасні походи до лікарів. Жінки і чоловіки повинні не рідше одного разу на рік відвідувати уролога і гінеколога з профілактичною метою. Під час візиту можна виявити приховані інфекції, дізнатися про хвороби, що протікають без явних клінічних проявів, серед яких хламідіоз і деякі інші патології.
Призначати лікування хламідіозу може тільки гінеколог або уролог.