Щитоподібна залоза вважається чутливим органом. При будь-яких порушеннях у роботі організму, зовнішніх несприятливих впливах вона відразу дає реакцію. Тому в структурі залози досить часто виявляються різні вузли або освіти. Їх поява свідчить про розвиток захворювання або дисфункції цього органу. У сьогоднішній статті більш детально зупинимося на ізоехогенній вузловій освіті.
Анатомічна довідка
Щитоподібна залоза є частиною ендокринної системи. Вона складається з двох часток, з 'єднаних у центральній частині перешийком. Розташовується в передній зоні шиї. У здорової людини маса щитовидної залози може становити від 20 до 65 р. Даний показник залежить від статевих характеристик. У пубертатному віці відбувається збільшення обсягу та маси органу, а в похилому - зменшення цих параметрів.
Заліза виконує багато функцій, головною з яких вважається синтез гормонів. При їх опосередкованій участі запускаються метаболічні процеси. Іншою важливою функцією є забезпечення нормальної температури організму. Гормони регулюють споживання кисню і процеси окислення, що відбуваються в тканинах.
Ізоехогенне утворення щитоподібної залози - що це таке?
При розвитку будь-якого патологічного процесу в цьому органі порушується його функціонування, з 'являються вузли. Вони являють собою утворення різної консистенції. Визначити, які саме зміни мають місце, можна після діагностичного обстеження.
Якщо навколо вузла є ободок, говорять про наявність ізоехогенного утворення. Ультразвукове дослідження зазвичай показує, що за щільністю воно не відрізняється від інших тканин і органів. Його ободок складається переважно з капілярів, які постійно збільшуються в розмірах. Він виникає в процесі посиленого кровообігу даної області.
У більшості випадків освіта не вимагає специфічної терапії, якщо не порушує повноцінне функціонування залози. Такому пацієнту рекомендується динамічне спостереження.
Етапи розвитку
На початковому етапі патологічного процесу структура новоутворення ще знаходиться в межах норми. Вузлові фолікули повною мірою виконують свою роботу з продукування гормонів. З плином часу ці елементи починають гинути. Спочатку утворюються ділянки зі зруйнованими фолікулами, які формують множинні порожнини. На УЗД вони визначаються як гіпоехогенні.
Без відповідного лікування патологічний процес швидко прогресує. Порожнини заповнюються рідиною, формуються кісти. Вони можуть існувати деякий час, після чого їх вміст починає розсмоктуватися. Наступає наступний етап розвитку недуги - рубцювання, коли кіста заміщається сполучною тканиною. Такий стан може тривати кілька років.
Основні причини патології
Факторів, що сприяють появі ізоехогенного утворення, велика кількість. Серед них особливої уваги заслуговують:
- Генетична схильність. Результати численних досліджень доводять, що більшість патологій щитовидної залози передається у спадок. Цей факт також стосується злоякісних новоутворень.
- Високий рівень радіації. У групу ризику потрапляють люди, робота яких пов 'язана з опроміненням.
- Погана екологія. Несприятлива навколишня обстановка збільшує ризик проникнення в організм вільних радикалів і канцерогенів. Ці речовини можуть змінювати генетичний код, що на практиці призводить до безконтрольного поділу клітин.
- Дефіцит йоду в організмі. З такою проблемою доводиться стикатися при авітамінозах, незбалансованому харчуванні.
- Захворювання запального характеру.
- Переохолодження і часті стреси.
Існують й інші причини, що сприяють розвитку ізоехогенної освіти. Однак правильно визначити етіологію патологічного процесу, як наслідок, дати правильні рекомендації щодо лікування може тільки лікар.
Клінічна картина
На початковому етапі патологія себе не проявляє, що суттєво ускладнює її ранню діагностику. Хворі не відчувають дискомфорту в області шиї або почуття печіння. Зазвичай розлад виявляється випадково при плановому огляді або зверненні за медичною допомогою з іншого питання.
При пальпації ізоехогенне утворення відрізняється щільною консистенцією, легко промацується під шкірою. Збільшуючись у розмірах, воно починає тиснути на залізу, провокуючи деякий дискомфорт. З такою скаргою найчастіше і звертаються пацієнти до ендокринолога. Давне почуття не дає їм спокою вдень і вночі.
Поступово клінічна картина доповнюється все новими симптомами. Людині стає важко ковтати їжу. У нього з 'являється біль у горлі і навіть почуття кома. Іноді змінюється тембр голосу. Якщо новоутворення починає впливати на гормональний фон, у хворого з 'являються наступні проблеми зі здоров' ям:
- підвищене потовиділення;
- безпричинне і різке зниження маси тіла;
- перепади настрою;
- учнівське серцебиття;
- тремтіння в пальцях рук;
- швидка стомлюваність.
При виникненні таких симптомів зволікати не можна. Будь-яке ізоехогенне утворення неоднорідної структури вимагає спостереження. Тому потрібно якомога швидше відвідати лікаря-ендокринолога, щоб пройти курс лікування.
Класифікація патології
Всі ізоехогенні вузли поділяються на кілька основних видів. Найчастіше зустрічаються наступні освіти:
- мають незначні зміни в структурі;
- володіють істотно деформованими тканинами;
- з гіпоехогенними включеннями.
Залежно від розміру патологія може бути малою, середньою або великою. Діаметр останньої зазвичай перевищує 4 см.
Методи діагностики
При появі дискомфорту в області щитовидки або інших симптомів, які були перераховані трохи вище, необхідно звернутися до лікаря-ендокринолога. Саме цей фахівець може поставити правильний діагноз і призначити грамотну терапію.
Діагностика патологічного процесу починається з вивчення анамнезу пацієнта. При цьому лікар може задати ряд уточнюючих питань. Наприклад, як давно з 'явився розлад, хто з членів сім' ї страждає на ендокринні захворювання. Великі ізоехогенні утворення щитоподібної залози можна виявити за допомогою пальпації. Невеликі за розміром вузли визначаються тільки на УЗД.
Наступним етапом діагностики є ультразвукове дослідження залози. Воно дозволяє оцінити стан всього органу, визначити наявність патологій, а також їх природу. Ізоехогенні вузли виявляють по навколишньому їх ободку. Ця частина утворення інтенсивно забезпечується кров 'ю, тому має розвинену мережу капілярів. Згодом його фолікули гинуть, а тканини набувають вже гіпоехогенного характеру.
У деяких випадках ендокринолог може додатково призначити МРТ і біопсію. Такі методи дослідження необхідні, щоб виключити злоякісний характер освіти.
Чи потрібно лікувати недугу?
Однозначно відповісти на це питання неможливо. Після виявлення ізоехогенного утворення щитовидної залози хворому рекомендується здати ряд аналізів для оцінки його гормонального статусу. Якщо під час медичного обстеження серйозних проблем виявити не вдається, при цьому людина не відчуває неприємних симптомів, специфічної терапії не потрібно.
У цьому випадку показано динамічне спостереження за вузлом. Тому хворий повинен кілька разів на рік здавати аналізи крові на гормони, відвідувати ендокринолога. Основна мета такої вичікувальної тактики - не пропустити зміни структури освіти, щоб вчасно приступити до лікування. Подальша терапія буде призначена вже в залежності від клінічної картини і гормонального статусу пацієнта.
Способи профілактики
Щоб уникнути розвитку будь-яких ендокринних патологій, необхідно дотримуватися здорового способу життя. Неякісна їжа, куріння та алкоголь, відсутність фізичних навантажень і щоденні стреси - всіх цих факторів краще уникати. Щоденний раціон повинен бути максимально збалансованим. Необхідно стежити за вмістом у їжі йоду і корисних мікроелементів.
При появі початкових симптомів розладу слід відразу звернутися до лікаря. Після діагностики фахівець зможе призначити грамотну терапію. Варто зауважити, що сьогодні існує велика кількість лікарських препаратів, які сприяють усуненню ізоехогенних неоднорідних утворень. Тому при виявленні проблеми хвилюватися не варто.