Гельмінтоз - це ціла група захворювань, які виникають в результаті життєдіяльності всередині людини паразитичних багатоклітинних організмів. Вони належать до нижчих черв 'яків. На даний момент відомо понад 250 видів даних паразитів. Варто зазначити, що гельмінти є основною причиною розвитку багатьох захворювань. Як показує статистика, в Європі кожен третій житель заражений цими паразитами. Тому гельмінтоз - це найпоширеніше захворювання у світі.
Симптоми недуги
Якщо говорити про клінічну картину, то на даний момент розрізняють кілька форм захворювання: гостру і хронічну. Перші симптоми з 'являються не відразу. Зазвичай на це йде від 2 до 4 тижнів. При цьому виникають ознаки, які характерні саме для гострої форми. Основні симптоми і наслідки:
- Рідкий стілець.
- Запальні процеси у верхніх дихальних шляхах.
- Кон 'юнктивіт.
- Набряк обличчя.
- Всілякі висипання на шкірних покривах.
- Менінгоенцефаліт.
- Гепатит.
- Міокардит.
- Пневмонія, інфільтрати в легенях, спазми бронхів.
- У дітей - лімфаденіти і ангіна.
Варто зазначити, що подібні ознаки розвиваються при різних типах гельмінтозу. Найчастіше виникає всього кілька ознак. Спостерігається подібний прояв недуги всього днів сім. У деяких випадках симптоми можуть бути присутніми близько місяця. Що стосується хронічної форми, то гельмінтози людини проявляються в даному випадку залежно від типу збудника.
Основні ознаки захворювання
Гельмінтоз - це недуга, яка може проявлятися абсолютно по різному. Однак існують загальні ознаки, які проявляються з боку периферичної крові. При гострій формі захворювання нерідко виникає яскраво виражена еозинофілія. Саме ця ознака дозволяє дуже швидко визначити наявність паразитів в організмі людини. При цьому показник еозинофілів може становити від 80 до 90%. При цьому підвищується вміст лейкоцитів у крові. Якщо ж недуга носить важкий характер, то концентрація еозинофілів може значно знизитися. Це несприятлива ознака.
Інші ознаки недуги
Захворювання гельмінтоз можна визначити і за іншими ознаками:
- Зниження маси тіла, навіть при хорошому апетиті.
- Здуття живота і нестійкий стілець.
- Сонливість, слабкість, млявість.
- Алергічні висипання.
- Сильне відчуття голоду.
- Шелушення шкіри на пальцях ніг і рук.
- Нудота. Це відчуття дуже часто виникає під час чищення зубів.
- Слиновиділення вранці, а також уві сні.
- Свербіж в районі заднього проходу.
- Уві сні скрип зубами.
Діагностика гельмінтозів
Оскільки на даний момент існує кілька видів цієї недуги, то для постановки правильного діагнозу необхідно пройти ретельне обстеження. Ось тільки деякі з методів діагностики гельмінтозів:
- Аналіз кала. Це обстеження проводиться в першу чергу. Він дозволяє визначити найпоширеніші види недуги.
- Мікроскопічне дослідження.
- Обстеження вмісту дванадцятиперстної кишки та жовчі.
- Макроскопічне дослідження. Цей метод дозволяє виявити наявність в організмі хворого остриць і аскарид.
- Копроовоскопія.
- Біопсія м 'язових тканин. Це обстеження проводиться, якщо виникла підозра на трихінельоз.
- Аналіз крові на мікрофілярії.
- Фіброгастродуоденоскопія, рентгенографія, УЗД.
- Визначення специфічних антитіл паразитів у крові.
Аналіз на гельмінтоз - це багатоступенева і досить складна процедура, призначена лікарем залежно від його підозр на наявність в організмі пацієнта певного виду паразитів.
Як лікувати недугу
Особливу небезпеку становлять гельмінтози у дітей. Адже безслідно такі захворювання не проходять. Тому дуже важливо не тільки своєчасно виявити хворобу, а й почати лікування. При терапії гельмінтозів слід дотримуватися деяких правил:
- Дотримання всіх правил гігієни.
- Найсуворіша дієта.
- Дезінфекція саме тих приміщень, де перебуває хворий.
- Багаторазовий і постійний контроль за ефективністю терапії.
Як правильно лікувати захворювання, знає точно тільки лікар. Не варто намагатися самостійно позбутися гельмінтозу, оскільки це може призвести до небажаних результатів, а також викликати ускладнення.
Які таблетки можуть прописати
Багаторічний досвід лікарів показав, що монотерапіія, по-іншому, застосування одного препарату для лікування недуги, вже не така ефективна. Тому останнім часом для лікування гельмінтозів призначається відразу кілька коштів від паразитів. Подібна комплексна терапія має безліч переваг. Спочатку лікар може призначити левамізол у таблетках для одноразового прийому. Найчастіше виписують такий препарат, як "Декаріс". При цьому дозування визначається за віком. Варто зазначити, що цей препарат послаблює паразитів. На гельмінтів у такому стані ефективно діють речовини альбендазол і мебендазол. Тому на другому етапі терапії фахівець може призначити кошти "Немазол" і "Вермокс". Ці препарати зазвичай призначаються на третій день після прийому таблеток "Декаріс".
Варто зазначити, що зазначені вище кошти абсолютно не токсичні. Однак комплексне лікування в кілька разів ефективніше монотерапії. При ентеробіозі лікар може призначити такий антигельмінтозний засіб, як "Пірантел". Цей препарат за ефективністю трохи поступається мебендазолу. Але він абсолютно безпечний.
Народні методи лікування гельмінтозів
Для людини становлять небезпеку не тільки паразити, що передаються від інших людей, а й гельмінтози тварин. Адже їхні збудники можуть заразити і господаря вихованця. Тому для ефективної терапії слід провести лікування захворювання і у домашніх тварин. Тільки в цьому випадку буде досягнутий позитивний результат. В цілому ж лікування можна проводити не тільки медикаментами, але і в комплексі з народними засобами.
Прекрасним препаратом є настій піжми. Щоб його приготувати, потрібно заварити склянкою окропу столову ложку квітів цієї рослини. Ємність з настоєм слід щільно закрити і дати постояти години чотири. Після цього готовий засіб слід процедити. Зробити це можна за допомогою сита або ж марлі. Отриманий настій можна приймати по столовій ложці чотири рази за добу. Вживати настій піжми краще хвилин за 20 до їжі.
Непогано себе зарекомендував засіб на основі гіркої полину. Для приготування настоянки потрібно столову ложку цієї трави залити 100 мілілітрами спирту. Ємність із засобом краще поставити в темне місце на кілька тижнів. При цьому настоянку потрібно регулярно збалтовувати. Готовий препарат слід приймати тричі за день по 20 крапель, бажано хвилин за 30 до прийому їжі.
Чим небезпечний гельмінтоз
Останнім часом дане захворювання діагностується і, звичайно ж, лікується досить швидко. Всі серйозні наслідки, які могли б виникнути в результаті недугу, залишилися далеко в минулому. Але при цьому варто пам 'ятати, що гельмінтози у дітей можуть призвести до затримки психологічного та фізичного розвитку. При ураженні окремих органів відбувається розвиток хронічних захворювань і запальних процесів, які завжди залишаються навіть після позбавлення від паразитів. Саме тому так важлива профілактика гельмінтозів.
Які можуть бути ускладнення
Ускладнення цієї недуги також багатопланові, як і її ознаки. Багато в чому це залежить від ступеня інвазії і типу паразитів. До найчастіших ускладнень гельмінтозів належать гострий апендицит і непрохідність кишківника. Але і це ще не все. У деяких випадках відбувається прободіння стінок кишківника, а надалі починає розвиватися перитоніт. Якщо ж вражена печінка, то може виникнути абсцес даного органу і жовтяниця. Що стосується легенів, то найстрашніше ускладнення - це аспірація паразитів, що в підсумку призводить до летального результату.
Профілактика гельмінтозів
Тільки дотримуючись всіх профілактичних заходів, можна уникнути зараження гельмінтами. В першу чергу слід постійно дотримуватися правил особистої гігієни. Своєчасне виявлення захворювання також дозволяє попередити зараження інших членів сім 'ї. Саме з цією метою і проводяться масові обстеження не тільки дітей, а й дорослих. Цей захід дозволяє значно знизити поширення недуги серед населення.
Насамкінець
Головне пам 'ятати, що гельмінтоз - це досить серйозне захворювання, що має поліморфну клінічну картину. Недуг може призвести до дуже серйозних наслідків, а в деяких випадках до летального результату. Профілактика та лікування даного захворювання повинні здійснюватися тільки під контролем фахівців з дотриманням певної схеми. Спроби самолікування можуть призвести до погіршення стану хворого, а також до розвитку хронічних процесів.