Дисфонія - це що таке? Визначення цього терміну буде дано в матеріалах розглянутої статті. Також ми розповімо про причини цього патологічного процесу, представимо його симптоми і способи лікування.
Загальні відомості
Дисфонія - це що таке? Цим медичним терміном позначають якісне порушення голосу, яке характеризується охриплістю, мерзенністю і осиплістю. Якщо має місце повна втрата голосу, то такий стан називають афонією.
Особливості та форми патології
Як було сказано вище, дисфонія - це зміна голосу, що виникає через порушену роботу голосового апарату. Такий патологічний процес може спостерігатися не тільки у дорослої людини, а й у дитини. До речі, причин для його розвитку існує великий натовп. Про них ми розповімо трохи далі.
За повідомленнями фахівців, розглянутий стан має 2 різні форми. Розгляньмо їх особливості прямо зараз.
Функціональна дисфонія
Для такого стану характерна відсутність будь-яких серйозних патологічних змін, а також запалення в гортані. У зв 'язку з цим функціональна дисфонія, лікування якої буде описано нижче, являє собою не дуже тривалий процес. До речі, розвитку такого стану можуть сприяти різні невротичні стани.
Існує декілька видів функціональної дисфонії. До них відносять наступні:
- Гіпотонусна - характеризується зниженням м 'язового тонусу голосових складок, а також появою швидкої стомлюваності і охриплістю голосу.
- Гіпертонусна - характеризується підвищенням м 'язового тонусу голосових складок, а також охриплістю голосу і болем у горлі.
- Мутаційна - проявляється в основному у хлопчиків у процесі статевого дозрівання. Для такого виду дисфонії характерна нестійкість голосу, а також різкий перехід від високого тону до низького.
Органічна дисфонія
Це патологія, яка проявляється внаслідок запального процесу в гортані (через ларингіт, ларинготрахеїт). Після згасання запалення дисфонія зникає. Такий вид зміни голосу іноді називають короткочасним.
Причини виникнення дисфонії
Причиною розвитку такого патологічного стану у дітей є вроджений дефект гортані, що полягає в неправильному розвитку хрящої гортані, в тому числі надгортанника. Така аномалія призводить до пролабування останнього, а також неповного відкриття входу в гортань. Цей стан проявляється уривчастим і досить галасливим вдихом. У медичній практиці подібне явище називають ларингомаляцією, або вродженим стридором.
Крім вроджених дефектів хрящів, фахівці виділяють і судинні аномалії гортані, тобто формування ангіом, або так званих судинних пухлин. Виникають вони через порушення розвитку лімфатичних і кровоносних судин в ембріональному періоді.
Причини дисфонії можуть бути пов 'язані і з недорозвиненням або повною відсутністю голосових складок. При їх вродженій дисфункції у малюків проявляються симптоми, які дуже схожі з такими ознаками бронхіальної астми, як напади задишки, хрипи і стридори.
Не можна не відзначити і те, що причиною розвитку органічної дисфонії нерідко є хронічні або гострі патології алергічного, запального, онкологічного або неврологічного характеру в різних відділах гортані або нижніх дихальних шляхах.
Основні причини функціональної дисфонії
Чому виникає дисфонія функціональна? Такий стан може бути спровокований наступними факторами:
- стресові стани;
- обструкція, або так зване порушення просвіту верхніх дихальних шляхів (через потрапляння в них чужорідних тіл);
- захворювання легенів, серця, ендокринної системи та судин;
- порушена робота статевих залоз, щитовидної залози або надниркових;
- використання анаболіків (гормоноподібних стероїдних речовин);
- анемія, гіпо- та авітамінози;
- професія, пов 'язана з постійним використанням голосу (викладацька діяльність, вокал);
- хвороби шийного відділу хребта (остеопороз, артроз та інші);
- хірургічне втручання в області шиї (тобто при пошкодженні голосового апарату гортані);
- психічні та неврологічні розлади;
- медикаментозне лікування (зміна голосу під впливом будь-яких препаратів);
- наслідки захворювань інфекційного характеру (повільне відновлення або незворотні зміни в слизовій гортані після перенесеного гострого інфекційного процесу).
Симптоми
Симптоми дисфонії пов 'язані з якісним порушенням голосу. У процесі розвитку такої хвороби у людини з 'являється охриплість. Також у нього помітно змінюється тембр або тональність.
Що стосується дітей, то такий стан у них нерідко супроводжується стридором, тобто гучним і грубим звуком, який виникає при вдиху і видиху через проходження повітря через просвіт (звужений) гортані.
Діагностика хвороби
Лікувати дисфонію слід тільки після звернення до лікаря. Для діагностики такого патологічного стану фахівці зобов 'язані в першу чергу опитати і оглянути хворого. В ході цього вони виваляють:
- характер розладу (болі в горлі, охриплість, слабкість голосу, швидка перевтома тощо);
- тривалість патологічного процесу;
- супутні гострі та хронічні хвороби, на тлі яких виникла часткова втрата голосу (наприклад, запалення ротоглотки бактеріального або вірусного характеру);
- фактори, які впливають на розвиток дисфонії (читання вголос, спів, зниження або підвищення тембру голосу та інше).
Інші методи обстеження
Фізикальне обстеження пацієнта при розвитку дисфонії включає в себе наступне:
- Дослідження (акустичне) голосу при навантаженні. Для цього пацієнта просять прочитати будь-яку статтю, в ході чого вимірюють амплітуду і частоту його голосу.
- Ларингоскопія - це візуальне дослідження гортані. Такий метод є найважливішим і об 'єктивним. Існує кілька видів ларингоскопії (непряма, пряма і мікроларингоскопія). Вони дозволяють оцінити функціональність голосових складок, а також стан слизових оболонок гортані.
- Рентгенівська і комп 'ютерна томографія гортані.
- Денситометрія - це оцінка щільності кістки в шийному відділі хребта. Таке обстеження необхідне для виявлення остеопорозу або артрозу.
Також слід зазначити, що зважаючи на безліч різних причин виникнення дисфонії, пацієнту потрібна консультація низки фахівців, у тому числі хірурга, логопеда, ендокринолога, терапевта, фоніатора та отоларинголога.
Лабораторна діагностика
Для виявлення запального процесу в гортані пацієнта можуть відправити на:
- загальний аналіз крові та сечі (для виключення запальних явищ, а також оцінки рівня формених елементів і гемоглобіну в крові);
- біохімічний аналіз крові (для оцінки рівня гормонів паращитовидної і щитоподібної залоз, надниркових, а також макро- і мікроелементів).
Дисфонія: лікування
Як лікувати захворювання? Підхід до терапії дисфонії повинен бути комплексним. Потрібен вплив на етиопатогенетичні фактори. Іншими словами, лікувати необхідно не тільки загальносоматичні хвороби і соматоморфні розлади, а й осередки хронічної інфекції.
Метою терапії такого стану є підвищення витривалості голосового апарату, а також формування навичок сталої фонації.
Найчастіше для лікування функціональної дисфонії використовують немедикаментозні методи. До них відносять фонопедію, артикуляційну і дихальну гімнастику. Також активно застосовують масаж комірцевої зони, психо-, іглорефлексо- і фізіотерапію.
Як фізіотерапевтичні процедури при гіпотонусній дисфонії хворому призначають електростимуляцію м 'язів гортані за допомогою діадинамічних струмів, а також електрофорез і ампліпульс.
Що стосується мутаційної дисфонії, то вона не вимагає спеціального лікування, за винятком терапії супутніх захворювань, фонопедії і раціональної психотерапії.
Не можна не відзначити і те, що при такому патологічному процесі хворим нерідко призначають і різні медикаменти. При гіпотонусній дисфонії лікарі рекомендують використовувати такі стимулюючі засоби, як коріння і кореневища елеутерокока колючого, вітаміни групи В, а також неостигміна метилсульфат. Такі препарати покращують мікроциркуляцію голосових складок і повертають нормальний голос.
При ложноскладковій фонації та гіпо-гіпертонусній дисфонії пацієнту проводять місцеве і загальне протизапальне лікування гіпертрофічного ларингіту.
Що стосується терапії спастичної дисфонії, то її здійснюють разом з неврологами. Для цього використовують ГАМК-єргічні препарати, масаж м 'язів шиї, блокади м' язів гортані і фонофорез.
Оперативне втручання
При стійкій і вираженій гіпотонусній дисфонії пацієнту показані тиропластика та імплантаційна хірургія. Їхньою метою є посилення аддукції голосових складок. При спостереженні помилкової фонації, яка супроводжується гіпертрофією вестибулярних складок, оперативне лікування полягає у видаленні цих патологічних ділянок.
У післяопераційний період, крім протизапального лікування, проводять стимулюючу терапію і фонопедію, які спрямовані на підвищення тонусу голосових складок.
Підіб 'ємо підсумки
Для відновлення нормального голосу деяким людям потрібно продовжувати фонопедію протягом декількох місяців. Якщо дисфонія виникла в осіб голосорічевих професій, то їм необхідне тривале спостереження з постійним коригуванням голосового навантаження.
Також хворому слід нагадати, що зміна голосу являє собою явну ознаку захворювання голосового апарату. Це вимагає негайного звернення до оториноларинголога. Невиконання всіх приписів лікаря може призвести до формування патології гортані.