Одні називають скромність пороком, а інші, навпаки, визнають вищим проявом людської натури. Подібна полярність думок свідчить про неоднозначну оцінку цієї риси характеру.
Ставлення до такої межі характеру як скромність у багатьох країнах складається по-різному. У Сполучених Штатах лагідну людину неодмінно витіснять на задній план безцеремонні і абсолютно безсоромні кар 'єристи, які прагнуть заполонити собою весь можливий простір. У Норвегії ж ситуація йде інакше, так як скромність там розцінюється не тільки як пристойна поведінка в суспільстві, але і відсутність прагнення до розкоші і претенціозних нарядів.
Крайні прояви скромності
Часто скромність змішують з крайнім її проявом, а саме самознищенням, при якому людина принижує свої власні можливості, не прагне яким-небудь чином проявити себе. Ці два поняття слід розмежовувати, оскільки скромна людина хоч і не ставить свою особистість наперед, але при цьому не забуває про індивідуальний саморозвиток. Зазвичай безпритульність супроводжує адекватну самооцінку.
Скромність як набута з народження риса характеру
Скромність як набута з народження риса характеру, дає безліч переваг по життю, в першу чергу свободу від самовпевненості і марнославства. Володіючи такими корисними якостями, як вміння слухати, здатність на самопожертву, благодійність, людина буде любити не тільки в колі сім 'ї і друзів, а й у багатьох колах суспільства. У середовищі освічених людей скромність жодним чином не розцінюється як якийсь недолік, неможливість самовираження або в цілому неспроможність людини. Останній аргумент регулярно використовується прихильниками бунтарства і незалежності в якості того, що скромні люди найчастіше мають середній заробіток, ведуть помірний спосіб життя. Суть подібної претензії впирається в відмінність морально-етичних і моральних установок людей, в цілому різняться їх життєві пріоритети.
Скромність і тиск оточення
Однак деякі під тиском оточуючих або за наростаючим невдоволенням собою щиро прагнуть придушити в собі скромність як межу характеру іншими якостями, наближеними до нахабства. Але в такому випадку варто ретельніше розглянути власне Я, розібратися, заради чого варто змінювати себе. Часом люди свідомо ховаються за маскою скромності, намагаючись приховати від інших невпевненість у собі, сором 'язливість. Це стає зручною формою подачі себе в соціумі. Такі особистості часто неврівноважені і роздратовані, що особливо яскраво проявляється в стресових ситуаціях, коли їх внутрішній дискомфорт виходить назовні. Відрізнити щиру скромність від удавання досить просто, її характеризує простота і щирість. Тому слід звертати увагу не тільки на поведінку людей, їх якості, але і як можна частіше дивитися на себе збоку.