Маяковський завжди вважався одним з найбільш незвичайних поетів. І манера, в якій написані його вірші, не знає аналогів у всій світовій літературі. Кожен читач вирішує для себе сам, любити його твори чи ні. Однак байдужими вони не залишать нікого.
Любов поета
Проводячи аналіз "Лілічки" Маяковського, в першу чергу варто згадати про дату написання твору - це 26 травня 1916 року. Вірші Маяковського - яскраві і сміливі. Точно таким же було і життя самого поета, повне різних подій, протиріч. Він не вмів лебезити перед іншими і ліз в саму гущу подій, окресливши голову. І таким же поет був і в любові - він занурювався в неї немов в омут. Часто трапляється так, що улюблена жінка стає для творчої людини музою. Також сталося і з Маяковським. Його поетичною музою стала Ліля Брік. Почуття, які відчував поет до цієї жінки, більше були порівняні з одержимістю.
Вірш, аналіз якого розглядається в цій статті, є одним з багатьох творів, присвячених Лілі Брік. На момент його написання відносини між Маяковським і його коханою були вельми неоднозначними. Почуття поета були палкими, а дівчина тяжіла стосунками, які, на її думку, давно слід було завершити.
Композиція твору
Аналіз "Лілічки" Маяковського показує: твір являє собою ліричний монолог, в якому відображено рух думок і почуттів автора. Поет умовно ділить його на дві композиційні частини. Перша являє собою самороскриття героя. Друга складається всього з трьох рядків і містить у собі прохання до коханої.
Перша частина
Перша композиційна частина, у свою чергу, складається з двох блоків. У першому мова йде про розвиток взаємин з коханою. Другий же є умовним, він образно передає переживання героя. У першому блоці всі події описуються за допомогою дієслів минулого часу. Проводячи аналіз "Лілічки" Маяковського, школяр може вказати: поет переживає майбутнє настільки реально, що готовий попрощатися зі своєю коханою вже зараз. В кінці блоку описувані події представляються як події (дієслова стоять в минулому часі - "коронував", "випалив") або ж як майбутні - "забудеш, розстріпле". Але форм теперішнього часу зовсім немає.
Літературні прийоми в другому блоці першої частини вірша
Аналіз "Лілічки" Маяковського також показує, що другий блок першої частини побудований на літературному прийомі антитези. Вільний світ тварин (бика, слона), заснований на гармонії, протиставляється душевній закріпаченості, стражданням ліричного героя. І перша частина завершується риторичним питанням. За допомогою прийомів алітерації (звуки "л", "с", "х", "ж", "ш") та інверсії відтворюється не тільки звук шелестячого листя, а й викликається зорово-слухова асоціація з осінньою порою року, що символізує безнадію.
У заключній частині твору несподівано м 'яко озвучено прохання ліричного героя. У ній звучить і прощання, і прощення коханої. Застосовується алітерація (звуки "д", "т", "с", "н"), а також ассонанс "а" - "о" - "е". Це надає особливо виразного звучання заключному акорду твору.
Метафори
У своєму творі поет вводить різні типи метафор, причому всі вони розгорнуті - "слів сухе листя". Душа видається як "колись квітучий сад, випалений любов 'ю". За допомогою метафор умоглядний і абстрактний (душа, любов) набуває рис живого, наповнюючись цілком конкретним змістом.
Також у творі використовується і синекдоха - різновид метонімії. Застосування цих методів Маяковським вражає своєю видовищністю: "Серце в залізі", "тіло у вулицю кину я". Почуття ліричного героя виражаються не за допомогою відволіканих понять, а через метафори.
Гіперболізація
Любов поета до Ліли була величезною, і все, що він переживав, гіперболізувалося. І надмірність його переживань вимагала виняткових засобів вираження. Звертаючись до природних образів (бик, слон, море, сонце), поет описує їх величезними. Зі світу тварин гіпербола переноситься і в сферу людських взаємин. Ліричний герой протилежний тому поету, для якого найважливіше гроші і слава.
Найвищою точкою гіперболи є заключна частина, заснована на алюзіях - автор говорить про те, що "не кинеться в проліт", "не вип 'є отрути". Анафора союзу "і", а також повтор частинки "не" ще більше підсилюють цю частину гіперболи.
Ліричний герой твору
Аналіз вірша "Лілічка" Маяковського повинен містити і опис особливостей ліричного героя твору. Він сподівається, що його прохання все-таки буде почуто. Одна з ключових фраз вірша - "крученихівське пекло". Саме таким є внутрішній стан ліричного героя. Пекло - це місце, де страждають грішні душі, які знехтували шляхом покаяння. Але ліричний герой не кається - він, навпаки, скаржиться на свій стан. І те, що відбувається на цьому шляху цілком закономірно. Адже ліричний герой обирає шлях гріха - тому і страждає. Про свою жертву в ім 'я любові він кричить у стані відчаю. Читач стає свідком духовної неспроможності героя, яка і призводить до основного парадоксу твору: любов для нього перетворюється на пекло. У ліричного героя відбувається підміна понять у сфері любові - саме це і приводить його до стану цілковитого відчаю.
Аналіз вірша "Лілічка" Маяковського: неологізми
Як і інші твори поета, вірш містить у собі чимало неологізмів, а також ненормативних граматичних форм. Наприклад, це слово "опожарений". У контексті вірша це слово ще більше посилює емоційне напруження. Для того щоб посилити експресивність, поет використовує й інші неологізми - "збожеволюся", "вичерпалася", "вирівняти".
Ритм вірша
Навіть короткий аналіз "Лілічки" Маяковського повинен включати інформацію про ритм твору. Він є рваним, який не відповідає жодному метру. Твір написано в тонічній системі віршування. Воно наближається до тонічної системи верлібра з чергуванням довгих і коротких рядків, яке дозволяє підкреслити додаткові емоційні наголоси.
Трагедія Маяковського
Проводячи аналіз вірша "Лілічка" Маяковського, коротко можна описати і непросту ситуацію любовного трикутника, в якому опинився поет. Маяковський був суперечливою і трагічною особистістю. Духовну сутність поета було дуже складно визначити навіть його сучасникам. Саме тому її варто шукати у творчості радянського поета. Марина Цвєтаєва, яка була сучасницею Маяковського, порівнювала ритміку віршів поета з "фізичним серцебиттям".
Ліля Брік писала, що після того, як Маяковський почав відчувати до неї ніжні почуття, два з половиною роки у неї не було спокійної хвилини. Незважаючи на те що з О.М. Бріком дівчина була в розлученні, вона чинила опір напористості поета. Її лякала необуздана пристрасть Маяковського. Трагедія цього любовного трикутника полягала в тому, що сама Ліля любила Брика, однак він не любив її. Іншими словами, Маяковському потрібна була Ліля, яка не могла відчувати ніжних почуттів ні до кого, крім Осипа Максимовича.