Основні обов 'язки працівника та роботодавця регламентуються положеннями МК. У ст. 16, ч. 1 кодексу сказано, що підставою виникнення відносин між цими суб 'єктами виступає угода.
Обов 'язки працівника і роботодавця
У ст. 56, ч. 1 кодексу встановлено, що відповідно до укладеної угоди наймач повинен:
- Поставити перед співробітником завдання в рамках його функцій.
- Забезпечити належні умови діяльності на підприємстві, передбачені галузевим законодавством та іншими нормативними актами, що регулюють розглянуту сферу.
- У повному розмірі і своєчасно виплачувати винагороду за діяльність співробітника.
У свою чергу, працівник зобов 'язаний:
- Особисто виконувати визначену в угоді з наймачем функцію.
- Дотримуватися правил, встановлених на підприємстві.
- Виконувати встановлені нормативи.
- Дотримуватися дисципліни.
- Дбайливо ставитися до матеріальних цінностей, що належать наймачеві та іншим службовцям.
- Дотримуватися вимог щодо забезпечення безпеки та охорони праці.
- Повідомляти наймачеві або своєму безпосередньому начальнику про виникнення ситуацій, що становлять загрозу для здоров 'я і життя людей, а також цілісності майна.
Обов 'язки роботодавця за Трудовим кодексом
Вони встановлені в ст. 22 МК. Як вище було сказано, підставою виникнення відносин між наймачем і службовцем виступає трудовий договір. Обов 'язки роботодавця полягають:
- У дотриманні законів та інших нормативних, у тому числі локальних, актів, умов, угод.
- Надання службовцю роботи, обумовленої договором.
- Забезпечення безпеки діяльності та умов, що відповідають вимогам ОТ та гігієни.
- Встановлення рівної оплати для службовців, які виконують однакові функції.
- Забезпеченні працівників обладнанням, технічною документацією, інструментами, іншими необхідними засобами для виконання доручених їм завдань.
- Виплаті належної зарплати в повному розмірі і в терміни, встановлені в Трудовому кодексі, правилах внутрішнього розпорядку, угодах.
Це основні обов 'язки роботодавця.
Додаткові
Крім зазначених вище до трудових обов 'язків роботодавця включено:
- Ведення колективних переговорів та укладення відповідних угод у порядку, передбаченому в МК.
- Надання представникам працівників достовірної та повної інформації для складання договорів та контролю за виконанням їх умов.
- Своєчасне виконання вимог та приписів державних наглядових інстанцій, виплата штрафів, накладених за порушення законодавства та інших норм, що регулюють сферу.
- Розгляд подань профспілкових органів, інших обраних делегатів від трудового колективу про виявлені дії, що суперечать МК та іншим правовим актам.
- Створення умов для участі службовців в управлінні підприємством у передбачених у законодавстві формах.
- Забезпечення побутових потреб, пов 'язаних з виконанням працівниками їх обов' язків.
- Відшкодування шкоди, заподіяної службовцям під час виконання ними своїх професійних функцій, компенсація моральної шкоди на умовах і в порядку, встановлених у законодавстві.
- Здійснення обов 'язкового соціального страхування.
Фізичні особи як наймачі
Такі суб 'єкти здійснює права та обов' язки роботодавця одноосібно. На практиці в угодах, які укладає наймач-фізособа, представник не вказується. Це положення присутнє у ст. 57 МК. У зв 'язку з цим вважається некоректним наступне формулювання преамбули договору: "" Індивідуальний підприємець (Ф.І.О.), чинний від свого імені, в подальшому іменований роботодавцем, з одного боку "..." У таких випадках немає необхідності вказувати, як саме здійснює діяльність суб 'єкт. Тому достатньо вказати: "" Індивідуальний підприємець (Ф.І.Б.), надалі роботодавець, з одного боку "..." Фізособа, виступаючи як наймач, може розробляти локальні правові акти. При цьому воно саме їх і стверджує. Індивідуальний підприємець виконує й інші права та обов 'язки роботодавця. Наприклад, забезпечує належні умови службовцям, веде облік і так далі.
Порушення правил безпеки
ТК передбачає певні обов 'язки роботодавця при нещасному випадку. В першу чергу, наймач повинен здійснити внутрішнє розслідування події, якщо воно відбулося зі службовцями та іншими особами, задіяними на підприємстві в ході виконання ними професійної діяльності або виконання доручень керівництва. Подіями, що кваліфікуються як нещасний випадок, вважаються:
- Травми (тілесні ушкодження), в тому числі заподіяні іншими особами.
- Тепловий удар, обмороження, опік.
- Утоплення.
- Поразка блискавкою, електричним струмом, випромінюванням.
- Укуси та інші пошкодження, заподіяні комахами і тваринами.
- Травми, що виникли внаслідок аварій, вибухів, стихійних лих, руйнування конструкцій, споруд або будівель та інших надзвичайних обставин.
У цьому випадку йдеться про будь-які ушкодження здоров 'я, спровоковані впливом зовнішніх факторів і що спричинили:
- Необхідність переведення службовця на іншу роботу.
- Смерть потерпілого.
- Тимчасову або стійку втрату працездатності.
Розслідування
В обов 'язки роботодавця при нещасному випадку входить формування спеціальної комісії. Вона повинна встановити обставини події, осіб, які допустили порушення передбачених законом вимог щодо ОТ. Комісія аналізує отримані відомості та оцінює подію як нещасний випадок, пов 'язаний або не пов' язаний з виробничою діяльністю. Це має значення для проведення наступних заходів. До повноважень комісії входить також визначення ступеня провини застрахованої особи, формування матеріалів справи. В обов 'язки роботодавця входить інформування різних інстанцій та органів. До них, зокрема, відносять ФСС, прокуратуру, виконавчу структуру. Кого саме слід повідомити, залежить від тяжкості події і числа постраждалих.
Терміни проведення
По завершенні розслідування комісія формує акт Н-1 за ф. 2, якщо подія пов 'язана з виробництвом, або за ф. 4, якщо воно не стосується діяльності на підприємстві. З 'ясування обставин нещасного випадку, в якому постраждалі отримали ушкодження легкою мірою, здійснюється в триденний термін. Якщо травми були важкими, розслідування проводиться протягом 15 днів.
Система керування ОТ
Її формування та контроль над її функціонуванням також входять в обов 'язки роботодавця. Для реалізації цього завдання необхідно провести низку заходів. В першу чергу має бути сформований комплект правових документів, в яких фіксуються вимоги за ОТ згідно зі специфікою діяльності підприємства. У цій нормативній базі присутні:
- Федеральні законодавчі та інші акти, що містять встановлені на державному рівні вимоги. До останніх, зокрема, відносять стандарти безпеки, типові інструкції та правила, санітарно-епідеміологічні нормативи, які формулюють приписи щодо факторів виробничого процесу та середовища.
- Локальні акти. До них відносять різні положення, журнали контролю та реєстрації інструктажів, програми виробничого нагляду, навчання за правилами безпеки, інструкції з ОТ і так далі.
Розробка документації
В обов 'язки роботодавця входить формування інструкцій і правил на підставі типових нормативних актів і методичних рекомендацій. У документацію слід включити такі розділи:
- Загальні вимоги ОТ.
- Приписи з охорони праці перед роботою.
- Вимоги ОТ у процесі виробничої діяльності.
- Приписи і правила поведінки службовців при аварійних ситуаціях.
- Вимоги ОТ наприкінці робочого дня.
Розроблення інструкцій має здійснюватися відповідно до специфіки виробничої діяльності підприємства та виконуваними службовцями функціями. При цьому необхідно пам 'ятати, що термін дії документів - 5 років. Після закінчення цього періоду роботодавець зобов 'язаний переглянути інструкції. При необхідності в них вносяться поправки. Важливо зазначити, що розроблення та затвердження документації здійснюються з урахуванням думки профспілки у порядку, передбаченому у ст. 372 МК.
Формування служби за ОТ
В обов 'язки роботодавця, чисельність штату якого - понад 50 осіб, входить створення спеціального органу, що забезпечує контроль безпеки на виробництві. Разом з цим вводиться відповідна посада фахівця з ВІД для співробітника, який має належну підготовку або досвід. Якщо чисельність службовців менше зазначеної вище кількості, рішення про формування служби приймається керівником відповідно до специфіки діяльності підприємства.
Медогляди
Їх проведення, відповідно до МК, здійснюється за рахунок роботодавця. Наймач повинен організувати такі медогляди:
- Попередні (при зарахуванні до штату).
- Періодичні (в процесі трудової діяльності).
- Позачергові.
- Психіатричні огляду, в тому числі на прохання службовців відповідно до свідчень.
За рахунок роботодавця проводяться медогляди:
- Для неповнолітніх співробітників.
- Осіб, залучених до діяльності у шкідливих або небезпечних виробничих умовах.
- Працівників громадського харчування, харчової промисловості, водопровідних споруд, дитячих та лікувально-профілактичних установ, підприємств торгівлі.
- Службовців, які здійснюють спеціальну діяльність, пов 'язану в тому числі з джерелами високої небезпеки.
- Працівників, зайнятих на транспорті.
Крім зазначених вище категорій обов 'язкові огляди проводяться для муніципальних і державних службовців, педагогів, осіб, зайнятих у діяльності, здійснюваній вахтовим методом, а також для службовців, які прибули на територію Крайньої Півночі і в райони, до нього прирівняні.