Територіальні органи самоврядування від особи муніципального утворення покликані здійснювати діяльність, що стосується вирішення питань місцевого характеру відповідно до історичних та інших традицій, а також інтересів населення. Забезпечувати захист інтересів громадян ці структури можуть не тільки за рахунок законотворчої та іншої роботи. Велике значення у сфері адміністрування має і управління муніципальною власністю. Розглянемо цю сторону діяльності місцевої влади детальніше.
Актуальність питання
Муніципальна форма власності виступає як економічна основа місцевої влади. Питання територіального значення, які вирішуються за допомогою розпорядження та користування майном, стосуються різних сфер. Це обумовлюється тим, що спектр інтересів населення досить широкий. Поняття власності саме по собі належить до економічних категорій. Юридичне її закріплення має суттєве значення у взаєминах між суб 'єктами.
Об 'єкти муніципальної власності
Поняття закріплюється у ст. 215 ЦК. Об 'єкти муніципальної власності являють собою майно сільських і міських поселень. До нього в тому числі відносять і фінанси. Вони виділяються на вирішення питань, що стосуються грошового забезпечення тих чи інших заходів.
Право муніципальної власності
На території МО проживають громадяни, які об 'єднані спільними інтересами, що стосуються вирішення питань територіального характеру. Населення є в будь-якій муніципальній освіті. Реалізація влади на місцях здійснюється безпосередньо громадянами або через уповноважені органи. Останні, в свою чергу, діють в інтересах населення і відповідно до сформованих на території традицій. У даному випадку присутні 2 ключових елементи:
- Участь населення у вирішенні адміністративних питань.
- Робота уповноважених органів в інтересах громадян.
П. 2 ст. 28 ФЗ, що регламентує організацію діяльності місцевої влади, вказує на те, що самоврядування виступає як вираження волі населення, складаючи, таким чином, один з елементів основи конституційного ладу країни. Це означає, що право муніципальної власності в першу чергу поширюється на громадян. Другорядними суб 'єктами виступають місцеві органи влади. Ними здійснюється безпосереднє управління муніципальною власністю.
Суб 'єкти
Як вище було сказано, першим власником майна виступає населення. Муніципальна власність також належить:
- Головам МО.
- Законодавчим органам.
- Структурам і підрозділам адміністрації.
- Органу, керуючому муніципальним господарством.
- Унітарним підприємствам та установам.
- Іншим організаціям, уповноваженим на управління власністю.
Майно
Муніципальна власність у вигляді коштів місцевого бюджету, а також позабюджетних фондів є фінансовими ресурсами МО. До майна місцевої влади належать грошові кошти. А також:
- Підприємства та організації.
- Житловий фонд.
- Установи різних галузей.
- Нежитлові приміщення.
- Муніципальна земельна власність (природні ресурси, ділянки).
- Фінансово-кредитні установи.
- Майно місцевих органів влади.
- Інші нерухомі та рухомі об 'єкти.
Особливе майно
Існують матеріальні цінності, які включає в себе виключно муніципальна власність. Таке майно має особливе значення для життєзабезпечення певної території або населеного пункту, збереження історичної та культурної спадщини. До цієї категорії зокрема відносять пам 'ятники, міські парки тощо. Наявність такого майна говорить про те, що муніципальна власність має соціальну спрямованість. Обумовлюється це суттєвим впливом на життя громадян у межах конкретної території. Крім цього, багато об 'єктів соціально орієнтовані. Наприклад, в межах територій існують спортивні, культурні, освітні, медичні та інші установи. Ще одна важлива особливість полягає в тому, що муніципальна власність виступає як економічна основа місцевої влади. Так, згідно зі ст. 113 ЦК, підприємства МО є комерційними, а майно територіальних структур формує матеріальну базу, за допомогою якої забезпечується їх діяльність.
Порівняльна характеристика
Законодавство формулює чіткі ознаки, за якими відрізняється приватна, державна та муніципальна власність. В якості основних критеріїв поділу виступають: суб 'єктне коло, склади і самі поняття зазначених категорій. Так, у межах конкретної адміністративно-територіальної одиниці володіння, користування або розпорядження майном здійснюється населенням та відповідними органами влади. До кола суб 'єктів державної власності входить безпосередньо федеральна і регіональна влада та їхні структури. Приватне володіння та розпорядження здійснюється конкретними громадянами.
Методи реалізації повноважень
Державна і муніципальна власність - досить близькі за своєю суттю категорії. Схожість, крім суб 'єктного складу, проявляється і у функціях, які виконує таке майно. Основними виступають: стабілізація та забезпечення соціально-економічного благополуччя громадян. Невід 'ємною рисою є суспільний характер власності. Нею володіють, користуються, розпоряджаються спільно, а не кожна людина або орган влади окремо. Сьогодні місцеві структури можуть використовувати як економічні, так і організаційно-розпорядчі методи управління. З останніх слід зазначити:
- Формування підприємств.
- Укладання контрактів з керівниками компаній.
- Підписання договорів на передачу майнових прав.
- Внесення частини до статутного капіталу АТ.
- Списання і передачу на баланс майна.
- Лізинг, оренду.
- Відчуження.
- Довірче управління та інші.
До економічних методів відносять:
- Муніципальні замовлення.
- Дотації.
- Нормативи з відрахувань з прибутку підприємств до місцевого бюджету.
- Оподаткування.
- Нормативи виплат за використання власності МО.
- Штрафи та інші економічні санкції.
Що стосується контролюючої діяльності держави, то найбільш поширеною у всіх розвинених країнах вважається думка про те, що концентрувати в руках влади доцільно тільки такі активи, які зможуть забезпечити певний ступінь впливу на адміністрування підприємством. Як правило, вони становлять не менше 25-30% від капіталу компанії. Таким чином, забезпечується державне регулювання власності, не порушуються інтереси приватних власників. У низці випадків, однак, доцільніше зберігати в руках влади контрольні пакети. У країні діють АТ, в яких 100% акцій належить державі. Така ситуація характерна для сектора, в якому задіяні стратегічно важливі підприємства. У цих випадках повний держконтроль виступає як вирішальний фактор економічної безпеки країни.
Ув 'язнення
Законодавство передбачає кілька видів власності, серед яких найбільше суспільне і соціальне значення має муніципальна і державна власність. Контроль над володінням, розпорядженням і користуванням майном знаходиться в руках населення, місцевих, регіональних і федеральних органів влади. При визначенні того чи іншого типу власності насамперед розглядається характер відносин, які виникають між суб 'єктами щодо певних матеріальних цінностей. Саме за цими позиціями формулюються основні відмінності між видами.